15 ознак того, що тренінг з професійного розвитку буде змарнованим часом і викинутими на вітер грошима

Сертифікатоманія стала новою хворобою української системи освіти. Тепер маємо, що маємо: неймовірну кількість пропозицій щодо професійного розвитку, які часто не корелюють зі здоровим глуздом.

Звісно, у нас є професіонали своєї справи, спілкування з якими може дати потужний імпульс для професійного розвитку. Є громадські організації, центри чи віртуальні платформи, які  пропонують якісні тренінги чи майстер-класи. Проблема в тому, що вони у меншості і їх не так просто розпізнати.

Хакатон імені Даннінга-Крюґера

Ті чи ті «бомбезні» заходи з новомодними назвами прийшли в Україну як калька із західних практик професійного розвитку педагогів, які передбачають свободу творити й витворяти, ініціативу знизу, високий рівень розкріпачення, справжню дитиноцентрованість тощо. Усе це зовні виглядає ефектно, проте в умовах начальникоцентрованої системи та тотальної несвободи українських освітян у всьому дає результат, близький до нульового.

Важко не погодитись з висновком ексдиректора Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Валерія Фофанова:

Уже давно в освіті розпочато еру «мильних бульбашок» – яскравих, легких, рухливих, що гучно лопаються... Потім – пшик.

На основі узагальнення «практики, яка не працює» останніх років та власного досвіду сформулюю деякі рекомендації.

Тікайте світ за очі від того чи того заходу, якщо:

1. Якщо акцентується на можливості легко (недорого, без особливих зусиль тощо) отримати сертифікат.

2. Якщо виставляється очевидно завищена вартість і нав’язливо рекламується престижність, елітарність, «обраність» складу учасників дійства. Ймовірно, вам запропонують банальні істини, запозичені з популярних західних видань. Звісно, все це буде презентуватись як неймовірне одкровення.

3. Якщо акцентується виключно на туристично-відпочинковій складовій.

Звісно, якщо вас цікавить лише можливість подорожувати світом у робочий час, то це чудова можливість це зробити. Якщо ж вас цікавить насамперед професійний розвиток, ймовірність провести час з користю під час таких освітянських турів є мінімальною. Але ви матимете сертифікат і світлини, які зробите нашвидкуруч у якомусь закладі освіти.

4. Якщо використовується якась супермодна назва дійства – це теж, як правило, є індикатором халтури.

5. Якщо в описі того чи того тренінгу професійного розвитку є слова-маркери на кшталт «пройти потужну трансформацію», «опинитись в ресурсі, моменті, потоці» тощо. 

6. Якщо це безкоштовно-грантоїдський тренінг, що зосереджується на модних на Заході темах. Ймовірно, ви безнадійно змарнуєте час, адже використання запропонованих матеріалів в українському контексті буде або неможливим (неефективним), або навіть шкідливим.

7. Якщо тренери є «ноунеймами» і їхня персональна ефективність викликає вагомі сумніви. Іноді мене просто вражає професійне нахабство деяких «заробітчан»: людина п’ять днів потусувалась у Фінляндії й після повернення проводить тренінги з порівняльної педагогіки на основі своїх суто поверхових вражень про фінську освіту.

8. Якщо вам пропонують якусь неймовірно унікальну педтехнологію (методику, інструмент тощо), яка має «допомогти всім і завжди» вийти на новий рівень якості освіти. Чарівної палички в освіті немає, тож не ведіться на такі заманухи.

9. Якщо організатори вибудовують програму навчання за принципом «Санта-Барбари» (упродовж однієї серії наростає інтрига, але щоб дізнатись, чим усе закінчилось, треба обов'язково подивитись наступну серію). Тобто вас зловлять на гачок і будуть ще довго «інтригувати» під час тренінгового серіалу.

10. Якщо експерт (консультант, тренер тощо) є «універсальним солдатом», який пропонує дуже широкий спектр тем. У цій ситуації розмова буде про все і ні про що водночас. Годі й сподіватись на практичні точкові рекомендації, буде лише типове «бла-бла-бла».

11. Якщо акцентується на зовнішньому декорі (фотозона, присутні VIP-персони тощо). Звісно, світлини з VIPами ви привезете, але їхні виступи, як правило, цікаво слухати лише один раз. На другий і третій ви вже зрозумієте, що спікер має одну-єдину заяложену платівку для всіх аудиторій.

12. Якщо тренінг більше схожий на якесь шоу (масовку, концерт тощо), ніж на серйозне навчання.

Звісно, усім буде весело, коли проводитимуться смішні інтерактиви, приємно, коли учасники масажуватимуть один одному плечі, смачно на кава-брейках, але… практичної користі від цього – «нуль».

13. Якщо організатори використовують метод «приведи колегу і отримай 20-30-50% знижку».

14. Якщо тренер не має практичного досвіду роботи в українській освіті. Це може бути, наприклад,  зірка фінської (сингапурської тощо) школи, але його рекомендації будуть абсолютно неприйнятними для українських реалій. Не ведіться на закордонних гастролерів і на вітчизняних шоуменів, які не мають власної «практики, яка працює» тут і тепер.

15. Якщо особиста ефективність роботи того чи того тренера викликає сумнів. Часто можна почути від деяких наших науковців: «Я теж працював у школі». Але цей чолов’яга забуває уточнити, що працював він там менш як рік й, не опанувавши елементарних практичних навичок роботи з дітьми, хутко чкурнув до аспірантури. У цьому разі буде ситуація, яку дотепник Джордж Бернард Шоу описував так: «Той, хто вміє – робить, хто не вміє – вчить інших».

На жаль, спостерігаю, що серед спікерів наших модних тусовок нечасто трапляються люди, які реально змогли хоч щось зробити в освіті. Як правило, нам ефектно пропонуються знання без досвіду практичного застосування.

Звісно, мало хто готовий спочатку самовіддано зануритись з головою в якийсь напрямок роботи – років так на двадцять, щоб на практиці розібратися в усіх дрібницях, а вже потім вчити інших. Адже тільки  за таких умов можна запропонувати дійсно корисні, практико-орієнтовані знання.

Для того, щоб був реальний результат від освітніх тренінгів, спікерам потрібне знання справжніх механізмів інноваційного розвитку і важелів впливу, розуміння тонкощів процесів на рівні закладу освіти та вміння збагнути несподівані нюанси, які випадають з поля зору тих, хто зверху.

Вас також можуть зацікавити такі матеріали: Чому вся енергія українського освітянського поїзда спрямовується у свисток та до чого це призводить?