Мистецтво говорити «Ні»: як педагогу навчитись відмовляти та чому це важливо

Чи помічали ви, що у вчительському колективі регулярно залучають до різних заходів 5-7 осіб? Нібито всі розумні, досвідчені, але одні відпрацювали свої уроки, перевірили зошити, заповнили журнал й пішли додому, а ті 5-7 ще продовжують працювати, адже завтра важлива перевірка, свято тощо.

Якщо вчитель є членом цієї «елітної» групи, то з плином часу проходить певні етапи прийняття:

1. Спочатку відчуває ейфорію, радість від того, що став необхідним пазлом колективу. Душу переповнює бажання творити та генерувати нові ідеї, бути активним учасником та творцем шкільних подій. Самооцінка поступово зростає, колеги поважають, керівництво хвалить та підтримує нові ініціативи та самовіддані пожертви.

2. Згодом починається етап нервозності та роздратування. Часу на власні потреби вже не вистачає, хвилювання, пов’язані з родиною, переважають, ініціатива згасає, а рівень стресу підвищується.

3. Мине ще декілька місяців, і вчитель запитає себе: «Чому саме я?», «Чому інші працюють менше?», «А де всі інші члени колективу?». Жага до справедливості провокуватиме певні суперечності: з одного боку педагог не хоче втрачати свій авторитет, адже звик бути надійним плечем для колективу, а з іншого прагне нарешті владнати свій графік, щоб позбутись втоми та хронічного недосипу.

4. Через рік вчитель набереться хоробрості та поговорить з керівництвом. А у відповідь може почути: «Хто, якщо не ти?», «У тебе прекрасно це виходить!», «Ми без тебе, як без рук». Рівень обурення поступово зростатиме й зрештою допоможе розв’язати проблему. Однак якщо педагог не наважиться на рішучі кроки, то попереду на нього чекатимуть професійне вигорання, нервові зриви та зниження стресостійкості. Саме тому необхідно навчитись вчасно казати «Ні».

Зрештою, вчитель може краще за інших виконувати певні доручення, володіти необхідними здібностями та навичками, але без вміння фільтрувати усі пропозиції та прохання, які отримує, швидко згасне. Професія почне дратувати, а успіхи учнів вже не тішитимуть, як багато років тому.

Як досягти успіху?

1. Зрозуміти, що на це потрібен час.

2. Практикуватись. Перед дзеркалом, з подругою, наодинці.

3. Впроваджувати навичку в життя.

4. Не піддаватись на вмовляння оточення, бути чітким та послідовним у своїх твердженнях. Не забувати хвалити себе за успішні спроби.

Українська психологиня та соціальна педагогиня Наталія Омельченко поділилася порадами, як навчитися говорити відмовляти.

Чому це важливо?

Через те, що людина не може говорити «ні», у неї виникає почуття провини та незручності, агресія на себе і того, хто до неї звернувся. У результаті такий стан призводить до серйозних психологічних проблем.

Чому ми не любимо відмовляти?

1. Одна з найпоширеніших причин – ми боїмося, що через нашу відмову людина на нас образиться. Зверніть увагу: не «ми образимо», а «на нас образяться». З’являється почуття провини, якщо ми відмовили.

2. Ще одна причина – нам потрібно, щоб про нас думали тільки добре. Ми повинні  подобатися всім навколо, тому здається, що наше «Ні» зіпсує образ, який склався.

3. Багато хто не знає, як відмовити у допомозі, тому що має сильну внутрішню установку на те, що всім необхідно допомагати. Як правило, така модель поведінки закладається у дитинстві, і хоча сама по собі вона позитивна, у дорослому віці може завдати чимало неприємностей.

4. Деякі вважають за краще не відмовляти взагалі, тому що кожне прохання/пропозиція підвищує їхню самооцінку. Таким людям подобається почуватися корисними, їм подобається відчуття, що вони потрібні.

5. Ще одна  причина: ми не хочемо відмовляти, адже боїмося, що у майбутньому ця людина не допоможе нам, або ж відмова вийде нам боком. Особливо це стосується робочих відносин. Наприклад, що директор наступного разу не дозволить піти раніше з роботи, щоб відвідати стоматолога, не відпустить на дитяче свято сина чи доньки, а за нагоди ще й дорікатиме.

Однак якщо зважувати всі «за» та «проти», то можна врешті-решт дійти висновку: здоров’я, сім’я, нормальний відпочинок важливіші, ніж бути для всіх рятівним кругом.

Як навчитися говорити «ні»?

1. Почніть

Одна з головних порад: переборіть страх відмови і почуття провини, що виникає через відмову. Особливо це стосується випадків, коли проблема викликана внутрішніми установками та/або якщо ви маєте справу з маніпуляторами. Достатньо один раз сказати «Ні» і побачити, що світ не перевернувся, а от зайвих завдань та проблем вдалося уникнути. Деяким людям такі відмови дарують почуття свободи, усвідомлення, що вони можуть самі керувати своєю долею. 

2. Оберіть правильний спосіб комунікації

Здебільшого відмовляти в живу, коли людина знаходиться поруч, набагато складніше ніж телефоном чи у форматі повідомлення. Пам'ятайте про це і виберіть для себе найзручніший спосіб. Наприклад, якщо вам дзвонить друг/колега з проханням, яке здається вам зовсім недоречним, скажіть, що вам треба звіритися з календарем чи з робочим планом. А через деякий час напишіть про свою відмову у СМС, е-поштою, у месенджері тощо. Це допоможе зменшити негативне напруження як з вашого боку, так і з боку друга/колеги.

3. Виберіть форму відповіді

Іноді найкращий варіант – просто сказати «Ні» без детальних пояснень. Особливо це актуально, коли ви маєте справу з маніпуляторами (колегами, які вже перекладали на вас свої завдання чи безпардонними родичами, яким усі мають допомагати). Якщо ж вони наполягатимуть на відповіді, не вказуйте конкретну причину: «Я не маю такої можливості», «Я вже сказав, що не можу цього зробити», «Мені це категорично не підходить». Повторюйте ту саму відповідь доти, доки вас не залишать у спокої.

Звичайно, якщо ви намагаєтесь тактовно і ввічливо відмовити близькій людині, то у цьому разі навести причину необхідно. Як це коректно зробити, підкаже наступний пункт.

4. Не виправдовуйтесь

Насамперед важливо зазначити причину, але не виправдовуватися. Уся суть в тому, як саме ви подасте інформацію. Уникайте надмірної кількості деталей, не занадто вибачайтеся і не демонструйте почуття провини, а також не вказуйте кілька причин одразу. Уявіть, що ви просто розповідаєте про погоду за вікном: наводьте факти, але не ставте себе у становище винного чи підлеглого.

По-перше, виправдання несуть негативну конотацію: ви демонструєте вину – люди сприймають вас як винного. По-друге, виправдання здатні впливати на внутрішнє відчуття провини: якщо ви говорите про себе, наче ви завинили, то, ймовірно, і думаєте так само. Отже, навіть у межах внутрішнього діалогу не виправдовуйте себе, а вказуйте причини.

5. Запропонуйте варіанти

Якщо ми говоримо про близьких людей, то свою відмову у проханні логічно супроводжувати не лише вказівкою причини, а й пропозицією альтернативного варіанта. Це продемонструє колегам/друзям/родичам, що ви справді хочете їм допомогти і готові піти назустріч, а також допоможе позбутися почуття провини або незручності через відмову.

Ви переконаєтесь, що не кидаєте людину напризволяще і що вона зможе так чи так розв’язати свою проблему. Крім того, ця порада допоможе відсіяти тих, хто не націлений на пошук компромісів, а просто хоче перекласти свої турботи на ваші плечі.

6. Непохитно тримайтеся свого

Якщо ви вирішили відмовитись від пропозиції, не дозволяйте себе переконати. Щойно відчуєте, що вже майже готові сказати: «Ну добре, умовив» чи «Ну добре, я все ж погоджусь», краще або закінчіть розмову, або почніть відповідати максимально коротко. Це правило особливо актуальне, якщо ви маєте справу з маніпуляторами, набридливими колегами, зухвалими родичами тощо. Якщо ви передумаєте, це просигналізує вашому оточенню, що ви точно погодитеся на все, достатньо лише сильніше натиснути.

Ця порада також актуальна, якщо вам «пощастило» натрапити на людину, яка не вміє приймати відмови. У деяких ця риса виражена настільки, що вони ніби вимикаються, коли чують слово «Ні». У такому разі краще просто припинити розмову.

7. Згода як відмова

Як красиво сказати «Ні» у відповідь на недоречне прохання? Погодитися! І водночас обов'язково поставити свої умови – можливо, навіть такі, які перетворять вашу згоду на фактичну відмову. Наприклад, якщо вас просять взяти додаткові робочі зобов’язання, наголосіть на дуже високих цінах чи невизначених термінах. Якщо друзі просять приїхати на інший кінець міста полити квіти, скажіть, що встигнете, тільки якщо викличите таксі, й уточніть, чи готові друзі оплатити його.

У всіх цих ситуаціях дуже важливо говорити спокійно та твердо, не ставити ультиматум і не виправдовуватись. Звичайно, якщо той, хто просить, погодиться на запропоновані умови, тоді  ви, своєю чергою, повинні зробити обіцяне. Тому намагайтеся заздалегідь продумати, що саме просити.

8. Зберігайте спокій (принаймні зовні)

Спокій – дуже важлива якість для тих, хто хоче збагнути мистецтво делікатних відмов. По-перше, спокій стане свідченням вашої впевненості у собі. По-друге, часом зайва емоційність здатна призвести до конфліктів та образ.

9. Не забувайте думати про себе

Найголовніша проблема людей, які не вміють відмовляти – вони дуже часто думають про інших та надто мало про себе. Проте крім вас самих ніхто про вас не подбає. Тому під час спілкування з особами, які хочуть розв’язати свої проблеми вашими руками, важливо ставити на перше місце себе.

Чого не варто боятись, коли відмовляєте людям?

Не бійтеся образ

Подумайте, чи дійсно ця образа така вже страшна для вас? Може, у результаті стане тільки легше, тому що ця людина перестане вам дошкуляти?

Не бійтеся втратити можливості

Часом ми не можемо відмовити начальнику або колезі, адже думаємо, що потім нам це відгукнеться або ж ми втратимо певні можливості. Звісно, ​​виключати такого варіанта розвитку подій не варто, проте корисно знати й про інший бік цієї проблеми. Найчастіше тих людей, які завжди на все погоджують, сприймають гірше ніж тих, хто може твердо і коректно відмовити.

Звикнувши отримувати вашу згоду, колеги і керівництво вважатимуть це абсолютно природною річчю. Ваша нескінченна готовність йти назустріч не сприйматиметься як ваша заслуга і навряд чи принесе якісь дивіденди.

Як змінити ставлення свого оточення у період трансформації?

Звичайно, якщо ви вже встигли здобути славу людини, яка завжди готова на все, відмовляйте колегам поступово: спочатку м'яко просіть про компенсацію чи пропонуйте компроміси, давайте згоду, але на своїх умовах. Інакше існуватиме ймовірність, що ваші відмови сприйматимуть як примхи, і це викличе надто гостре невдоволення. Коли ж колеги звикнуть до змін у поведінці, ваше «Ні» сприйматиметься цілком нормально.

Дозвольте самому собі керувати власним життям!

Вас також можуть зацікавити такі матеріали: Як навчитися помічати хороше: поради для педагогів, школярів та їхніх батьків