Булінг на межі з кримінальною відповідальністю: як розпізнати та як діяти в закладі освіти

Україна посідає четверте місце у світі за рівнем підліткової агресії, проте вже сьогодні за цькування когось людина або батьки дитини можуть заплатити штраф, а часами булінг переходить і в площину кримінальної відповідальності. Правчиня Інна Маніленко пояснить, як розпізнати булінг, від’єднавши його від інших правопорушень та надасть чіткі інструкції щодо алгоритмів дій педагогів та адміністрації закладів освіти у випадку виявлення булінгу.

Право на толерантне ставлення

На законодавчому рівні спільноти, які відмінні від нашого традиційного уявлення неунормовані та навіть зміни в трудовому законодавстві ще поки не набули своєї чинності, проте у статі 37-мій вказано, що засновник ЗЗСО здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, національності, політичних, релігійних чи інших переконань та іншими ознаками. Ці порушення караються штрафами, обмеженням, позбавленням волі або ж позбавлення права обіймати певні посади.

Протидія булінгу

Алгоритм дій керівника закладу

1. Створити наказ про створення постійно діючої комісії з питань розгляду випадків булінгу та призначення уповноваженої особи для реагування на випадки насильства та булінгу.

2. Завести журнал реєстрації фактів виявлення вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі та булінгу.

3. Розробити, затвердити й оприлюднити План заходів, спрямований на запобігання та протидію булінгу.

4. Організувати соціально-психологічний супровід для постраждалих осіб.

5. Організувати проведення інформаційно-просвітницьких заходів.

6. Розробити, затвердити та оприлюднити Порядки реагування на випадки домашнього насильства, насильства за ознакою статі та булінгу.

Як розпізнати булінг?

Інна Маніленко наголошує на тому, що булінг може бути лише там, де є дитина: чи кривдник чи потерпіла. Загалом, ознаками булінгу є дія або бездіяльність кривдника, наявність сторін (булер, жертва булінгу, спостерігачі за наявністю) та систематичність діяння.

Якщо законодавством визначено, що свідки можуть бути, а можуть і не бути, то це означає, що відсутність таких спостерігачів не є перешкодою для того, щоб визначити якісь діяння як булінг.

Кібербулінг

На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, не варто емоційно реагувати, оскільки “емоції породжують емоції”. Треба обов’язково фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити скріншоти неправдивої про вас інформації). Звертатись за порадою щодо дій кривдника можна до батьків, вчителів, довіреної особи або ж телефонувати на “гарячу” лінію. Якщо кібербулінг вчиняється в освітньому середовищі, то звертатись варто із заявою до керівника закладу освіти.

У випадку виявлення в мережі Інтернет на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації. З цією метою варто звернутись до власника вебсайту.

Якщо в досудовому порядку з'ясувати питання не вдалось, потерпілий має право звернутисьдо суду для захисту своїх прав.

Булінг: міфи та реальність

Міф перший:

“Цькування в школі —це звичайні жарти, буденні конфлікти дітей, які були, є і будуть. Це нормальні взаємовідносини у групі, їх природний розвиток”.

Реальність:

1. Із січня 2019 року булінг (цькування) в Україні вважається адміністративним правопорушенням, за вчинення якого передбачена адміністративна відповідальність.

2. Булінг може проявлятись у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, а також вчинятись із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).

Отже, це не жарти, а справжнє насильство.

Міф другий:

“Зараз будь-який конфлікт називають булінгом, і кожен, як хоче, залякує та маніпулює цим правопорушенням”.

Реальність:

Булінгом називається лише систематично повторювана дія. Є також таке поняття як хуліганство, що карається адміністративною та кримінальною відповідальністю та інші різновидності правопорушень з цим пов’язаних.

Міф третій:

“Сучасні діти добре знають свої права і можуть розпізнавати порушення, володіють інформацією до кого звернутися у разі чинення насильства”.

Реальність:

Необхідно усвідомлювати, що права не безмежні, і закінчуються там, де починаються права іншої людини. Діти добре розпізнають фізичне насильство, плутаються в економічному, не визнають психологічного та соромляться сексуального, при тому що досить часто до нього вдаються, не розуміючи наслідків.

Міф четвертий:

“Вихованням має займатись школа. Те, що моя дитина агресивно поводить себе в школі — провина педагогів”.

Реальність:

Виховання дитини починається із сім’ї. Дитина — ходячий симптом того, що відбувається вдома.

Інна Маніленко зазначає, що протидія булінгу має стати комплексною роботою і школи, і батьків, і дітей. Ми всі маємо взаємодіяти спокійно, толерантно, тому, що емоції породжують емоції, а вони можуть бути лише там, де ми дуже гарно захищені.

Як ми знаємо, школа — це той суб’єкт, який надає освітні послуги, а їх треба надавати так, щоб клієнти були задоволені.

Для того, щоб дізнатись більше про булінг на межі з кримінальною відповідальністю переходьте за посиланням та дивіться весь виступ Інни Маніленко у п’ятий день марафону — https://vseosvita.ua/marathon/tolerantna-osvita-zaporuka-zdorovoho-suspilstva-3.html