На вірус імунодефіциту хворіють не лише дорослі, але й діти. Дуже важливо ще зі школи правильно інформувати учнів про особливості цієї хвороби та разом з ними руйнувати шкідливі міфи, пов’язані з ВІЛ/СНІД.
Олександра Виноградова — експертка з питань протидії стигмі та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ. Саме вона пояснить нам, в чому взагалі зв’язок між медичними та соціальними аспектами ВІЛ-інфекції, розповість про поняття “стигматизації” й “дискримінації” та чому важливо формувати толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних людей зі шкільного віку.
Стигматизація
На щастя, останні роки в Україні відбувається зниження проявів стигматизації до ВІЛ-інфікованих, а це означає, що у суспільстві змінюється ставлення до таких людей. Їх краще сприймають та спокійно з ними взаємодіють. Ці зміни надзвичайно важливі, адже вони напряму впливають на якісь життя людей, що живуть з ВІЛ. Проте все ж такі випадки досі є, та Олександра Виноградова пропонує розібратись з тим, як взагалі працює стигма та чому вона утворюється.
Індивід, який міг би легко брати участь у звичайній соціальній взаємодії, має певну особливість, що нав'язливо привертає до себе увагу і відвертає від нього співрозмовника, обмежуючи тим самим процес спілкування і перекриваючи шлях до інших особливостей цього індивіда. Це означає, що у нього є стигма, тобто небажана відмінність від того, чого ми очікували.
Причини стигматизації
Спікерка пояснює, що причиною стигматизації є відсутність знань/інформації, а саме:
незнання та нерозуміння хвороби;
хибні уявлення щодо шляхів передачі інфекції;
безвідповідальні повідомлення щодо епідемії ВІЛ-інфекції у медіа.
Дискримінація
Якщо стигма — це ставлення людей, то дискримінація — це дія.
Дискримінація визначається як навмисне обмеження прав частини населення, окремих соціальних груп чи індивідів за певною ознакою (раса, вік, стать, національність, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, стан здоров’я тощо).
Обмеження підкріплене законодавством — це правова дискримінація.
Стигма і дискримінація негативно впливають на якість життя людей з ВІЛ: соціальну захищеність, задовільне фізичне самопочуття, задоволення духовних потреб, задоволення потреб у спілкуванні, психічне благополуччя та реалізацію і саморозвиток особистості.
Статистика розповсюдження ВІЛ
Зараз у світі з ВІЛ живе майже 38 мільйонів людей. Сьогодні всі люди, в яких виявляється ця хвороба, мають безкоштовний доступ до лікування в нашій країні. Проте, ми не можемо досягти повного контролю над вірусом через те, що люди не проходять регулярних тестувань через ту ж саму стигму.
Україна серед країн Європи є однією з найураженіших з країн та питання освіти, профілактики, розмов з дітьми про шляхи передачі ВІЛ-інфекції надзвичайно важливі.
Якщо у 2010-ому році у 42% інфікованих був ін’єкційних шлях передачі і 55% — статевий, то у 2019-ому році 71% серед нових випадків — це статевий шлях передачі. Тобто, уявлення про те, що ВІЛ-інфекція — це “хвороба наркоманів”, “маргіналізованих груп” сьогодні є абсолютно хибним.
Середній вік людей з цією хворобою — 25-49 років. Найбільш ураженими є жінки, проте вони й більше обстежуються.
Стійкість ВІЛ у зовнішньому середовищі
При висушуванні клітинних культур вірус гине при t +23-27°C протягом 3-7 днів.
У рідкому середовищі при t +23-27°C вірус зберігає активність протягом 15 днів, при t +36-37°C — 11 днів.
У крові, призначеної для переливання, вірус переживає роки, а в замороженій сироватці його активність зберігається до 10 років.
ВІЛ швидко гине при використанні дезинфікуючих засобів, УФ-випромінюванні, при нагріванні вище t +56°C втрачає активність через 30 хв.
ВІЛ втрачає активність під впливом захисних ферментів слини й поту.
Три умови передачі ВІЛ:
Наявність ВІЛ.
Достатня кількість вірусу.
Попадання вірусу в кров або на слизові оболонки, які мають на поверхні клітини CD4 (слизові оболонки рота, очей, товстої кишки, слизову піхви і шийки матки і т.д.), або ушкоджену шкіру.
Для передачі ВІЛ необхідна не лише наявність джерела інфекції, але й виникнення особливих умов, які забезпечують цю передачу.
У будь-якому випадку слід дотримуватись протиепідемічного режиму в навчальних закладах незалежно від того, чи є ВІЛ+ діти у такому колективі.
Подолання стигматизації
Надання/отримання правдивої інформації про шляхи передачі ВІЛ та особливості перебігу захворювання.
Усвідомлення міфів і суспільних норм, які призводять до стигматизації, та їх розвінчування.
Демонстрація толерантного ставлення до ЛЖВ як зразок «нормальної» поведінки.
ВІЛ-позитивна дитина передусім потребує звичайного ставлення до неї від оточення якогось вирізнення. Тож наша задача — нести коректні знання в школу, запрошувати досвічених лікарів-інфекціоністів, які можуть надати роз’яснювальну інформацію вчителям, батькам, дітям та заспокоїти їх.
Під час уроків або тематичних зустрічей надзвичайно важливо, щоб педагоги були прикладом та надавали коректну, правильну і толерантну інформацію.
Для того, щоб дізнатись більше про ВІЛ переходьте за посиланням та дивіться весь виступ Олександри Виноградової у четвертий день марафону — https://vseosvita.ua/marathon/tolerantna-osvita-zaporuka-zdorovoho-suspilstva-3.html
Користувач:
Фещенко Юлія Вікторівна
