Емпатія сучасного молодого покоління

Сучасне молоде покоління дуже різноманітне, і щоб кожна людина почувала себе комфортно в цьому середовищі, оточення має приймати її. Лише тоді це суспільство буде здоровим. Однією з важливих навичок в такому середовищі є емпатія. Що це таке, чому емпатія нам потрібна та чим відрізняється від звичайної жалості, розкаже психологиня ГО “Безпечний світ” Анна Покровська.

Останні дослідження показали, що за 40 років рівень емпатії в дітей знизився. Спікерка пропонує розібратись у тому, чому це відбулось.

Що таке емпатія?

Емпатія — це наше розуміння та відгук на переживання іншої людини, орієнтовані на те, як сама людина відчуває та розуміє себе.

Емпатія — це складова розвитку особистості. Тобто, якщо людина цілісна та психічно розвинена — в неї повинна бути емпатія. Серед компонентів емпатії є дуже важливі для суспільства поняття, такі як співчуття, співпереживання, турбота про почуття іншої людини. Це те, що дає нам підстави почувати себе гідно та безпечно.

Як розвивається емпатія?

Спікерка розповідає, що емпатія виникає в людини з перших днів життя. Це первинна властивість для розвитку психіки. Коли одне немовля реагує на плач іншої дитини і так само починає плакати — це вже розвиток емпатії. У 9-10 місяців, коли дитина бачить на обличчях батьків біль або страх, вона вже співчуває та переживає за них. Далі вже емпатія підтримується завдяки грі, адже вона розвиває емоції, образне мислення, вчить дитину комунікації та соціалізації.

Фахівці вважають за краще говорити не про дзеркальні нейрони щодо емпатії, а про дзеркальний принцип роботи мозку. Тобто, коли ми спостерігаємо або уявляємо якусь подію, дію або поведінку людини, то в нашому мозку збуджуються ті ж самі різноманітні відділи мозку, які активізувалися б, якби ми самі відчули цей стан, відтворили рух або поводили себе подібним чином.

Емпатія зникає в тому суспільстві, в якому не розмовляють про почуття, в якому педагоги відсторонені від дітей.

Сучасні підлітки

Саме підлітки найчастіше користуються Інтернетом. Підліткове середовище часто буває емоційно напруженим, проте самі діти здебільшого не можуть ні з ким ділитись своїми проблемами. Більш того, сьогоднішнє покоління взагалі орієнтується не на дорослих, а на однолітків. Підлітки постійно шукають собі кумирів, експериментують зі своєю зовнішністю, починають зарано замислюватись про свій гендер та інтимне життя.

Між новим поколінням та нашим дорослим утворюється прірва через те, що ми не розуміємо, який контент споживають діти, про що вони між собою розмовляють у соцмережах, чим цікавляться. Нам може здаватись, що вони зухвалі, проте здебільшого вони дуже невпевнені в собі та тривожні. Дуже багато підлітків мають ризикову поведінку, щоб отримати увагу, і коли їх питаєш, чому вони роблять ті чи інші речі — часто вони не можуть відповісти навіть для себе. Проблема цих непорозумінь між нами полягає в тому, що ми мало спілкуємось з підлітками, не цікавимось тим, чим вони займаються, не пояснюємо їм, які є норми, кордони поведінки і так далі.

Як вести діалог з підлітками?

Анна Покровська пояснює, що наша робота, як дорослих, — допомогти підліткам зрозуміти себе, усвідомити цей зв’язок вчинку та наслідку, адже у них є велика прірва між поняттями “мій вчинок” та “наслідок цього вчинку”.

Важливо пам’ятати й про те, що підлітки іноді не розуміють межі віртуального через величезну кількість інформації, яка до них надходить та не вміють її фільтрувати.

Головне, що треба допомагати розвивати підліткам — це критичне мислення.

У будь-якому середовищі з дітьми працюють вічні людські цінності:

• Мені важливо, що ти зараз відчуваєш.

• Мені важливо, що ти думаєш.

• Мені не байдуже, який ти.

Це три основи, які будь-яку дитину будуть спонукати до того, щоб вона розвивалась емоційно, розуміла свої почуття та була уважною й співчутливою до оточуючих.

Спікерка зазначає, що насправді діти готові до спілкування, вони відкриті. Їх лише треба запросити та проявити цікавий людський інтерес до того, що вони відчувають, що їх захоплює.

На думку Анни Покровської, нам треба прокачувати дітям мислення про те, що усе, що вони мають в житті — це вже дуже багато, адже в когось немає й цього. Ми повинні дати їм можливість цінувати своє життя, поважати себе, розуміти свої почуття, і тоді вони почнуть поважати й інших.

Для того, щоб дізнатись більше про емпатію сучасного молодого покоління переходьте за посиланням та дивіться весь виступ Анни Покровської у четвертий день марафону — https://vseosvita.ua/marathon/tolerantna-osvita-zaporuka-zdorovoho-suspilstva-3.html