«Технар» або «гуманітарій»: чи повинні у школі враховувати схильність учнів до гуманітарних або природничих наук?

Міркуваннями ділиться президент міжнародної корпорації «Гранд» та освітній експерт Володимир Співаковський.

В українській освіті завжди існував неформальний поділ на «технарів» та «гуманітаріїв». Схильність дитини до конкретного напрямку визначалася, зазвичай, дуже просто – кількістю хороших оцінок з «Української мови» чи «Математики». Однак освіта, як і будь-яка сфера життя, змінюється й підлаштовується під сучасні потреби людства. То чи ж доцільно закладам освіти у XXI столітті звертати увагу на схильність дітей до гуманітарних або точних наук?

Над цим питанням на своїй сторінці у фейсбуці розмірковує президент міжнародної корпорації «Гранд» та освітній експерт Володимир Співаковський.

Чи необхідно враховувати у школі схильність дітей до гуманітарних або точних наук? Ні, не потрібно.

Ми провели велике наукове дослідження й опитали понад 8 000 дорослих людей та учнів. Запитували: «Ви берете на себе відповідальність за майбутнє школяра, потураючи його схильності до гуманітарних або природничих наук?».

Відповідальність на себе взяли:

7% педагогів,
24% батьків,
3% самих школярів.

Тобто, радити радять, а відповідальність брати не хочуть. Втім, батьки можуть спробувати віддати дитину на «музику», «фізкультуру», «хімію», «іноземні мови», «історію» або «математику». А потім, коли вона виросте, подивитися, чи скаже дитина їм «дякую».

Хто з вас задоволений тим, що йому нав'язали батьки (якщо таке було)? Річ у тому, що невідомо, який саме біт інформації, отриманий у школі, потім може стати справою життя.

Діти змінюють свої уподобання тричі на рік, цікавляться то одним, то іншим (і це правильно), не пов’язуючи ці спроби з майбутнім. Усвідомлений вибір «ким я хочу стати» починається з 20-22 років. До того ж зараз і ліва, і права півкуля головного мозку повинні бути однаково добре розвиненими.

Також усе залежить від того, навіщо ви відправляєте дитину до школи: щоб вона там не напружувалася, роблячи тільки те, що легко дається і що подобається? Або, навпаки – щоб вона здобула максимум навичок, умінь, знань, волі й характеру, щоб всебічно розвивала себе, що дасть дитині більше шансів зайняти краще місце у житті.

Тому що поділ на фізиків і ліриків пішло у далеке минуле. Виграють ті, хто розуміє, що зараз треба швидко орієнтуватися у всьому.

Шановні освітяни, а що думаєте про це ви? Чи варто враховувати у школі схильність дітей до гуманітарних або точних наук? Поділіться своїми міркуваннями у коментарях.

Вас також можуть зацікавити такі матеріали: «Оцінки не мають значення для мотивації» – Володимир Співаковський