«Тепер я на 300% краще ставлюся до вчителів»: наймолодші учні про дистанційне навчання

Вже декілька днів школи наповнені сміхом, галасом, уроками й відлунням дзвінків на перерву. Діти повернулися за парти, навчання у більшості класах проходить у звичному режимі. Вчителі з радістю поспішають на роботу, а учні, переповнені щастям, біжать назустріч друзям, живому спілкуванню і новим враженням.

Але після дистанційного навчання кожен повернувся до школи вже не таким, яким був раніше. Змінилися цінності й пріоритети, змінилося ставлення одне до одного, змінилося все життя і, звісно, змінилася освіта. Журналісти «Всеосвіти» поспілкувалися з найменшими школярами з різних регіонів України та їхніми батьками і з'ясували, як тепер, після тривалого й нелегкого домашнього навчання, вони ставляться до школи і вчителів.

Так, мама учениці 4 класу Марії Кабалової,яка навчається у школі № 35 міста Кам'янське, Дніпропетровської області зауважила, що в освітньому процесі дуже важливий авторитет вчителя:

Дистанційка допомогла моїй доньці стати більш самостійною. Вона почала планувати свій день, стала відповідальнішою. Але під час такого формату навчання дуже не вистачає живого, здорового спілкування як з учителем, так і з однолітками. Наш учитель користуєтсья значним авторитетом серед учнів і тому катастрофічно не вистачає його присутності у житті дітей.

Сама ж Марія нетямилася від радості, що прийшов час повернутися у школу:

Я неймовірно рада. Дуже-дуже сильно сумую за нашим учителем і за друзями. Тепер я на 300% краще ставлюся до школи і офлайн-навчання.

Вона додала, що хоч на дистанційці не треба готувати одяг для школи, вставати раніше, кожного ранку збиратися на навчання – це не суттєві переваги, бо живе спілкування з учителем та друзями незамінне.

Учень цього ж класу, Ілля Куліков, такої самої думки, як і Марія. Четвертокласник стверджує, що справжнє навчання – це навчання у школі:

Мені не вистачає спілкування з учителем і друзями. Під час дистанційних уроків я не мав змоги нормально звернутися до вчителя по допомогу, не міг уточнити те, що не розумів. А ще, через різні збої у роботі програм, часто було погано чути вчителя, зникало зображення – це дуже не комфортно.

Своїм досвідом навчання під час карантину поділився і Сергій Оверченко, однокласник Марії та Іллі. Він розповів, що дуже сумує за друзями і щасливий бачити їх навіть з моніторів екрану, однак більше радіє особистим зустрічам.

Так, дистанційний формат – це змога спробувати щось нове і незвичне, але я краще буду прокидатися раніше, збиратися кожного ранку і йти до школи, ніж довше спати і бути вдома, – підсумував Сергій.

Висловилась і другокласниця Віталіна Пірогова, яка навчається у школі № 6 Токмацької міської ради Запорізької області. Вона також неймовірно радіє, що вже почалося звичайне навчання у школі.

Мені дуже подобається у школі. Там у мене є подруга Ліза, а також я неймовірно скучила за вчителькою. Доречі, вчителька живе неподалік від мене і я часто ходжу до неї в гості. Але всеодно, в школі на багато краще, – розповіла Віталіна.

Мама ж дівчинки зазначила, що дистанційка пройшла дуже важко, адже у неї двоє школярів та ще корекційні заняття. Хоча з іншої сторони, – зазначила мама – такий формат навчання допоміг Віталіні стати більше самостійною. У неї був власний режим. Але величезним недоліком онлайн-навчання є відсутність живого спілкування з учителем та іншими дітьми.

А от мама учня 1 класу, Руслана Блищика, який навчається в Устимівської школі І-ІІІ ступенів, що на Київщині, взагалі проти дистанційки. Вона стверджує, що батьки не мають педагогічної освіти і не можуть правильно пояснити той чи той матеріал. До того ж Руслан – першачок.

Під час дистанційки Руслан не розумів, що у цьому житті трапилося і що взагалі відбувається. Щодо процесу навчання – я не вчителька, багато речей не знаю, як пояснити. З позитивного виокремлюю лише те, що побачила, де прогалини у знаннях сина і над чим варто додатково попрацювати, – підкреслила мама.

Сам Руслан зізнався, що дистанційка йому зовсім не подобається. Він дуже любить свою вчительку й весь час сумував за нею. А ще у хлопчика є три друга – Ігор, Владик та Артем, з якими він з нетерпінням чекає зустрічі.

Найстарший серед опитаних, учень 6 класу школи №10 у Харкові Купін Іван розповів, що дуже чекав тієї миті, коли повернеться у школу. Там, за його словами, дуже добре: можна зустрітися з друзями і однокласниками, поспілкуватися. Також Іван зізнався, що матеріал набагато краще засвоюється саме в школі, а не під час дистанційного навчання.

Хоча дистанційка – це теж не погано, адже було цікаво й корисно. Але все одно, зі школою ніщо не зрівняється. Я дуже чекав початку звичайних уроків у школі, – розказав учень.

Наостанок на запитання «Чи хотіли б ви, аби діти повернулися до дистанційного навчання у старших класах», дорослі відповіли: лише за умови, якщо дистанційний формат триватиме не довше кількох тижнів.

Шановні батьки та вчителі, а чи змінилося ваше ставлення до школи і освіти вцілому після тривалого дистанційного навчання? Діліться враженнями у коментарях.

Вас також може зацікавити: Дистанційне навчання: як ставляться педагоги до нової онлайн-реальності