Насильство в українських школах: що змінили нові закони

Методист з правознавства Інна Маніленко зазначає, що наше національне законодавство постійно наповнюється новими міжнародними документами, проте після 2017 року воно суттєво оновилось. Однією з причин є те, що ми інтегруємось до Європи, до їхніх уставлених принципів.

Зміни відбулись не тільки в українських школах, а в усьому нашому суспільстві.

Законодавство, яке існувало раніше (до 2017 року)

• Кодекс України про адміністративні правопорушення;

• Конвенція ООН про права дитини;

• Закон України від 26 квітня 2001 року №2402 “Про охорону дитинства”;

• Кримінальний кодекс України;

• Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства;

• Закон України від 08 вересня 2005 року 2866 “Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок”.

Охорона дитинства

Наша держава здійснює захист дитини від:

• усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною;

• втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

• залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, використання її для створення та розповсюдження матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, втягнення до азартних ігор тощо.

Насильство в Україні

Звичайно, до насильства не можна ставитись толерантно. Його в жодному разі не можна допускати. Тільки тоді ми зможемо його якоюсь мірою побороти. Принаймні, кожен у своєму житті.

На жаль, сьогодні як в Україні, так і в усій міжнародній спільноті є факти, які приголомшують.

1. Кожна третя жінка або дівчинка бодай раз в житті стає жертвою фізичного або сексуального насильства.

2. Одна з двох загиблих жінок чи дівчат була вбита партнером або родичем. Водночас серед чоловіків таке співвідношення 1 до 20. Загалом щороку від насильства помирають 1,4 мільйона людей.

3. Лише 52% жінок у світі, які перебувають у шлюбі або стосунках мають право голосу у статевих стосунках.

4. Близько 750 мільйонів жінок і дівчат вийшли заміж до 18-річного віку. Близько 200 мільйонів пройшли жахливі операції проти власної волі.

5. Щороку від домашнього насильства в Україні гинуть понад 600 жінок.

Нове законодавство

• Наказ МОН України від 28.12.2019 №1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти;

• Закон України від 05.09.2017 №2145 “Про освіту”;

• Закон України від 07.12.2017 №2229 “Про запобігання та протидію домашньому насильству”;

• Закон України від 17.01.2019 №2671 “Про соціальні послуги”;

• Закон України від 18.12.2018 2657 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню);

• Наказ МОН від 01.10.2018 №1047 “Про затвердження МР щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства”;

• Постанова КМУ від 22.08.2018 №658 “Про затвердження порядку взаємодії всіх суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобіганню та протидії домашньому насильству і булінгу в цілому.

Напрями реалізації державної політики у сфері запобіганню та протидії насильству

1. Запобігати домашньому насильству (превентивна освіта).

2. Ефективне реагування на факти домашнього насильства.

3. Надання допомоги та захисту постраждалим особам.

4. Належне розслідування фактів домашнього насильства.

Суб’єкти, що здійснюють заходи у сфері запобіганню та протидії насильству

1. Служби у справах дітей.

2. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.

3. Органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти.

4. Органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я.

5. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

6. Суди.

7. Прокуратура.

8. Уповноважені органи з питань пробації.

Якщо ви перебуваєте у закладі освіти та у вас є якась підозра, що відносно дитини відбувається якась подія насильницького характеру — зрозуміло, що ми не маємо дитину злякати. Навпаки, треба дуже повільно, підключаючи психологів, класного керівника, обережно поспілкуватись з батьками, щоб не злякати їх, але все ж таки зрозуміти, що відбувається.

Якщо зробити це швидко, упереджено, неврівноважено і настирливо, то можна й нашкодити дитині, і тоді кривдник в сім’ї почне діяти ще жорсткіше, бо проявляється така собі помста. Тому ця взаємодія має бути поступовою, дуже грамотною та обережною.

Що ще потрібно зробити?

• По-перше, дотримуватись міжнародних стандартів у роботі з жертвами насильства.

• По-друге, українським правоохоронцям та суддям варто вдосконалити навички роботи з дітьми, які постраждали від насильства або стали його свідками.

Що може зробити кожен з нас?

• Не мовчати, якщо ви або ваші близькі стали жертвами насильства.

• Підтримувати людей, які стали жертвами насильства. За потреби надавати моральну, матеріальну та юридичну допомогу.

• Особливо важливо подбати про дітей, якщо вони стали жертвами або свідками домашнього насильства. Страх та інші емоції, які переживає дитина, можуть відгукнутись серйозними проблемами з психікою, із соціальними навичками та негативно вплинути на стосунки дитини з оточуючими в майбутньому.

Інна Маніленко наголошує, що будь-який конфлікт — це не проблема, а лише певний виток нашого з вами розвитку, і наскільки ми вдало зможемо навчитись їх вчасно виявляти та гасити це полум’я конфліктів (зокрема в педагогічній сфері), тим легше нам буде працювати й тим краще це буде для суспільства в цілому.

Для того, щоб дізнатись більше про тему насильства в українських школах переходьте за посиланням та дивіться весь вебінар Маніленко Інни — https://vseosvita.ua/webinar/nasilstvo-v-ukrainskih-skolah-so-zminili-novi-zakoni-274.html