29 січня 2024 об 11:45
10 0

106 річниця пам'яті Героїв Крут: бій за майбутнє чи народна трагедія?

Сьогодні, 29 січня, українці вшановують пам’ять Героїв Крут — українських студентів, які ціною власного життя у 1918 році зупинили більшовицький наступ на Київ.

В цей день ми відзначаємо 106 річницю бою під Крутами. Ця акція пам’яті передусім нагадує нам про циклічність історії: і ворог у нас впродовж століть залишається тим самим, і методи його не змінюються. Колись Євген Коновалець сказав:

У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю.

Указ «Про вшанування пам'яті Героїв Крут» (№15/07) було підписано Президентом України у 2007 році. Події, що відбулися у січні 1918 року є певним нагадуванням про те, що столітня війна України проти агресора все ще триває.

Сміливість та самовідданість — це основні характеристики трагічної сторінки історії протиборства українців з більшовиками в період Української революції 1917-1921 років. Беззаперечний героїзм молодих захисників став символом самопожертви заради високої мети — незалежності українського народу. 

Історичний контекст

  • Нагадаємо, що в період революційних трансформацій 1917 року українцям вдалося успішно скористався політичним ослабленням московитської імперії. У березні того ж року український народ починає об’єднуватися під проводом ідеї створення окремої незалежної держави. Так, було утворено свій центр влади — Українську Центральну Раду (УЦР). Вона стала не тільки осередком всіх демократичних сил, а й своєрідним бар’єром для поширення більшовицького режиму по території українських земель.

  • Дев’ять місяців потому Рада народних комісарів висунула ультиматум про дозвіл переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон, а також про відмову від утворення Українського фронту. 7 січня 1918 р. більшовики оголосили загальний наступ на Україну. В напружених умовах вже 22 січня Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила незалежність УНР та стала вищим законодавчим органом новоутвореної держави.

  • Тактика просування більшовиків полягала в поступі гілками залізниць з подальшим встановленням контролю над транспортними центрами. Після окупації Полтави, вздовж залізниці, розташовувалася 1-а Революційна армія, якій українська сторона чинила потужний опір. Було прийнято рішення перейти на залізничну лінію «Київ — москва» та об’єднати сили з 2-ою Революційною армією. Обидва з’єднання зустрілися 28 січня 1918 р. у Бахмачі та під командуванням М.Муравйова вирушили на Київ.

  • Найбільш боєздатною частиною на Чернігівщині був бойовий відділ Першої Української військової юнацької школи ім. Богдана Хмельницького. З 25 по 27 січня, разом з військовими та добровольцями, вони захищали стратегічно важливу вузлову станцію Бахмач. Однак, під загрозою оточення, було вирішено відступити до станції Крути (130 км від м. Київ). Туди ж прибуло підкріплення – учні Помічного студентського куреня Січових стрільців. Це були юнаки віком від 18 до 20 років, які встигли освоїти хіба що стройовий крок. До курсантів згодом доєдналося близько 80 добровольців з підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

  • Вранці 29 січня 1918 р. на залізничній платформі в Крутах близько 520 українських вояків, на озброєнні яких було 16 кулеметів та 1 гармата, вступили в бій з 4-тисячною армією червоногвардійців, котра в рази переважала не лише в чисельності війська, а й в озброєнні, адже мала бронепотяг і артилерію.

Битва не на життя, а на смерть

  1. Бій тривав близько 5 годин. Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, виводячи залізничні колії з ладу.

  2. Одна студентська чота – 27 юнаків, при відступі дезорієнтувалися в темряві та повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Таким чином вони потрапили в полон, були піддані тортурам і розстріляні.

  3. Майже всіх Героїв було поховано на Аскольдовій могилі у Києві у березні 1918 р. Загальні втрати українців під Крутами становили, за різними оцінками, від 70 до 100 осіб. Втрати більшовиків оцінювалися приблизно в 300 одиниць особового складу.

  4. Оборонці станції виконали основне завдання – затримали просування червоноармійців та наступ військ Муравйова на Київ на 4 дні.

Політичне значення та міжнародне визнання

Герої Крут своєю відвагою виграли для представників УЦР дорогоцінний час. Перемовини в Бресті завершилися для Української Центральної Ради підписанням Брест-Литовської мирної угоди 9 лютого 1918 р., укладання цього документу означало визнання Української Народної Республіки  суб’єктом міжнародних відносин, тобто самостійною державою. Подальша підтримка німецьких, австро-угорських військ дозволила очистити українські землі від більшовиків.

Одним з перших про героїзм українських захисників на станції Крути написав Павло Тичина у своїй поезії «Пам'яті тридцяти»:

Понад все вони любили свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті з славою святих.

Сторічний урок — чи засвоїли ми його?

В контексті рашистсько-української війни ми можемо розглядати епізод подвигу крутян як з точки зору віктимності, так і з точки зору успішної військової операції та подальшого розвитку подій. Не відкидаючи емоційної складової події, звертаємо увагу на героїзм, на прийняття нелегких рішень, успішних тактичних дій заради досягнення мети.

Сучасні дослідники проводять аналогію стримування ворога на станції Крути з утриманням оборони Донецького аеропорту, що тривала з 26 травня 2014 р. по 22 січня 2015 р. Учасників оборони біля станції Крути називають «першими кіборгами», а сам бій – «боєм за майбутнє України». Ця непересічна сторінка національно-визвольних змагань вкотре констатувала істину — державність без армії неможлива.