Законопроєкт №10288 уряд вніс на розгляд до Верховної Ради України. Він спрямований нібито на захист національних меншин та укріплення їхніх прав. Однак, разом з цим у проєкті наявним є руйнація механізму захисту української мови. Про це написав сьогодні співкоординатор руху добровольців «Простір свободи» Тарас Шамайда, а також військовий та активіст Віктор Пилипенко.
Згідно з доповідною запискою, закон передбачає захист прав меншин шляхом внесення змін до законів про мову, освіту, медіа та видавничу справу. Адже, згідно з політикою Євросоюзу, кожна національна меншина має можливість вчитися, видавати книжки та користуватися своєю мовою у публічній площині.
Законопроєкт спрямований на вдосконалення законодавчого регулювання реалізації прав та свобод осіб, які належать до національних меншин (спільнот), відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини 1950 року, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин 1995 року, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин 1992 року, а також рекомендацій Венеційської Комісії, – пояснив представник уряду Тарас Мельничук.
Проєкт передбачає пʼятирічний перехідний період, а от подальші дії дуже бентежать громадськість, адже проєкт містить такі норми:
Внесуть зміни, відповідно до яких встановлюються умови діяльності спец книгарень, що утворені для реалізації прав національних меншин та спільнот.
Внесуть зміни до закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», через що значно зросте доля мов національних меншин у освітньому процесі. Однак предмети, повʼязані з вивченням української мови, історії, літератури та культури не входять в цей перелік.
Приватним закладам освіти дозволять обирати мову навчання серед тих, що є офіційною мовою Європейського Союзу, із забезпеченням при цьому вивчення особами, які навчаються у таких закладах, державної мови як окремої навчальної дисципліни.
Медіа також очікують зміни, відповідно до яких встановлюються особливості використання мов національних меншин. В особливостях використання також йдеться й про мову держави-агресора.
Пункт про медіа окремо зацікавив й колишнього очільника Українського інституту національної памʼяті Володимира Вʼятровича:
Під приводом європейської інтеграції уряд вніс до Верховної Ради законопроєкт №10288, спрямований буцімто на захист національних меншин. Однак поряд із положеннями, що справді захищають права меншин, законопроєкт містить зміни до законів про мову, освіту, медіа, видавничу справу, які звужують застосування української мови й руйнують механізми її захисту. І, що найнебезпечніше, дозволяють після 5-річного перехідного періоду масштабну русифікацію телебачення, радіомовлення, аудіо- й відеореклами, книговидання та інших галузей, – зауважив він.
Військовий Віктор Пилипенко повідомив, що тут ситуація дещо складніша, ніж відвертання уваги, як це завжди відбувається з мовним питанням.
Так, скоріш за все цей проєкт закидають спеціально для відволікання нашої уваги. Висновок – треба просто не втрачати уваги та стежити за економічними питаннями та долучатись до боротьби з корупцією, але і русифікаторські закони також не допускати, – зазначив Віктор Пилипенко.
Тарас Шамайда назвав цей проєкт «величезною загрозою реваншистських змін до мовного законодавства».
Симптоматично, що проєкт писався кулуарно, його «громадське обговорення» тривало лише один день, а від парламенту вимагається ухвалити його одразу в цілому вже на початку грудня. Протягування змін, спрямованих нібито на захист демократії, відбувається в найкращих традиціях авторитарних режимів, з порушенням демократичних процедур і без реального діалогу з суспільством, — зауважив Шамайда.
За його думкою, ідеться про масову русифікацію, яку просто відкладуть на кілька років, адже:
Телеканали та радіостанції зможуть мовити українською не 80-90% часу, а лише 30%;
Телеканали й радіостанції, які мовлять мовою будь-якої меншини, одразу зможуть заповнити 25% ефіру російською, а за кілька років зможуть легально діяти на 70% російськомовні телеканали й радіостанції, в т.ч. загальнонаціональні.
Де-факто знищується вимога видавати хоча б 50% назв книжок українською мовою, оскільки вона не поширюватиметься «на видавничу продукцію, видану мовами національних меншин». Книгарні так само зможуть обійти вимогу мати 50% україномовного асортименту. Достатньо назватися спеціалізованою книгарнею для реалізації прав національних меншин, і можна буде хоч 100% продукції продавати російською.
По суті, нам пропонують значною мірою повернути мовну політику в 2013 рік, у часи Ківалова й Колесніченка. Які, до речі, теж виправдовували русифікаторські закони потребами європейської інтеграції. Це суперечить Конституції, створює довгострокові загрози національній безпеці, руйнує національну єдність, провокуючи суспільне протистояння, — зауважує активіст.
Окрім того, представники національних меншин будуть вивчати українську лише 30%, тобто до 3-4 предметів. А у тих школярів, які пішли до школи до 2018 року, не буде й цих кількох предметів українською.
Тобто дітей з національних меншин ізолюють у «мовних гетто», де більшість з них не зможе нормально опанувати українську мову і відповідно не матиме шансів на нормальну роботу й кар’єру в Україні. Уряд провалив комунікацію в питанні законодавства про національні меншини як з європейськими партнерами, так і з українським суспільством, і тепер намагається «задобрити» Орбана й інших шантажистів за рахунок інтересів українців та української мови, — зауважує активіст.
У тому вигляді, в якому подають законопроєкт, він є неприйнятним і депутати Ради мають його ретельно переписати або ж відправити на доопрацювання. А найголовніше — для цього у роботу з проєктом потрібно залучити освітян та громадських експертів, щоб вийти на текст, який забезпечує євроінтеграцію без русифікації та який консенсусом підтримає весь парламент.
30% ефірного часу для української мови — чи не є це злочином проти мови, яка сьогодні потребує захисту. Протягом останніх століть московія знищувала українську мову через геноцид українського народу.
Мова має значення. Не має бути жодної толерантності до російської церкви, до пам'ятників умовним булгаковим (у музеї перемістити, з відповідними табличками та поясненнями), до російської мови в освітніх, культурних, державних установах.
Вам також може бути цікаво, як зникла ірландська мова.
Користувач:
Гонтар Марина Олександрівна
