Медіаграмотність та діти: що варто зробити, щоб хвиля фейків та пропаганди минула ваші гаджети

Фейки, замовні матеріали, перекручування інформації, відверта пропаганда та брехня — все це просочується у наше інфополе. Для недосвідчених людей, що не вміють розбиратися у джерелах, це може бути небезпечним, адже фейки та пропаганда є інструментами реальної війни. Одним з незахищених шарів суспільства є діти, за ними майбутнє, тому маємо навчити їх відрізняти брехню від правди якнайшвидше. 

Експеримент вчених США

У 2009 році спеціалісти з розповсюдження інформації та соціологи вперше замислились про кількість фейків у Інтернеті. Передумовою був сплеск популярності різноманітних теорій змов на безліч тем: від походження людства до відвертого нацизму та расизму. Після публікації брехливих статей, вчені вирішили провести перше дослідження інфополя.

Вчені з Массачусетського інституту технологій 9 років збирали інформацію про поширення чуток та новин у соціальній мережі Twitter. Науковці з’ясували, що фейкові новини мали більше охоплення, ніж правдиві: від 1000 до 100 000 переглядів. Натомість правда рідко переходила відмітку у 1000 переглядів.

Експеримент породив термін інфодемія — пандемія інформації. Надлишок «правдивих» джерел, експертів, псевдофахівців став критичним під час пандемії коронавірусу (символічно, чи не так?) і досяг свого піка після початку широкомасштабного вторгнення в Україну. 

Хто у зоні ризику фейків? 

За даними Аналітичного центру новин, найбільш довірливими є люди віком 50+. Вони просто не змогли асимілюватися зі світом Інтернету, а тому їх легше залякати чи захопити увагу. Однак, найбільше їх цікавить тема економіки, соціального життя та політика.

Друга категорія — це діти від 10 років. З фейками та шкідливою інформацією вони знайомляться у соцмережах та іграх. Інтереси у дітей та підлітків формуються під впливом молодіжної моди, а вона може бути досить небезпечною. Варто лише згадати легенду про «смертельну гру «Синій кіт». 

Є ще одна неочевидна, проте нагальна проблема. 60% вчителів в Україні, за даними аналітичного центру CEDOS, старші ніж 41 рік. Тобто, за статистикою, їхній рівень медіаграмотності може бути нижчим для правильного цензу інформації. 

Як боротися: 5 способів, як захистити дитину від фейків

• Батьківський контроль. Дітям до 10 років краще за все видавати гаджети на обмежений час та, вже незалежно від віку, встановити на компʼютер та телефон спеціальні програми, які приховують небезпечну інформацію та повідомляють вам про можливі ризики. Також радимо час від часу перевіряти їх антивірусами. А от особисті листування читати не можна — краще пояснити дитині наслідки небезпечних таємниць від батьків. 

• Інфогігієна вдома. У власних оселях ми підтримуємо чистоту: миємо посуд, підлогу, прибираємо сміття. Так само радимо зробити й з інформаційним полем. Почистить канали телевізора чи smart-TV, налаштуйте спеціальну програму, яка буде чистити «ефір» домашніх гаджетів. Однак найголовніше: не несіть додому поганих новин чи тригери, отримані через них. 

• Ідіть від джерел до джерел. Варто на прикладі однієї новини показати, як знайти першоджерело допису. Окрім того, зробіть «білий список» інформаційних витоків, яким ви довіряєте й звідки можна брати інформацію.

• Фільтрувати друзів. А ось і крок назустріч колу спілкування вашої дитини. Обговоріть разом прийнятну поведінку людей у соцмережах, розкажіть про приклади та небезпеку інформації (особливо зверніть увагу на так звані «розіграші», «великі знижки», підозрілі призи — це все способи виманювання грошей у вас через довірливість дитини). Розкажіть про небезпеку спілкування з незнайомцями у соцмережах та домовтеся, що профіль дитини поки буде закритий, а приймати у друзі можна лише тих, кого добре знають. 

• Інформацією не можна зловживати. Поясніть дитині, що деякі новини створені для того, щоб викликати неприємні емоції та таким чином автори хочуть заволодіти критичним мисленням дитини. Саме тому варто обрати собі декілька надійних джерел для перевірки інформації. 

Медіаграмотність та інфовійна у соцмережах

Молодь та підлітки сьогодні майже не читають новин на сайтах, все це їм замінюють соцмережі. Власники каналів-мільйонників це знають і активно на цьому спекулюють. Ось лише декілька прикладів маніпуляцій, якими користуються автори у соцмережах:

Емоційне забарвлення новин. За журналістськими стандартами це неприпустимо. Проте, заради хайпу можна все, вважають власники Telegram-каналів. Емоційні заголовки, нецензурна лексика, іронічні коментарі — все робиться для того, щоб заволодіти увагою читача та втертися у довіру. 

Паніка. Багато каналів у соцмережах викладають неправдиву інформацію. У гонитві за швидкістю редактори забувають про якість та правдивість. Таким чином у читача такі новини можуть викликати сильний страх. 

Ховають брехню за апдейтами. UPD — інструмент у соцмережах, щоб повідомити нову інформацію на тему новини. Проте, багато каналів використовують його, щоб спростувати вже виданий матеріал. При цьому, у стрічці він не оновлюється, читачі можуть так і не дізнатися, що пост про «чергову ядерку» був фейком. 

Спеціалізований канал «Як не стати овочем», розказує про головні проблеми інтернет-джерел. 

Зараз медіаграмотність активно просувають у шкільну програму. Деякі школи включили години цього предмету ще у 2020 році, а після початку війни він став необхідністю. Практичні вправи на медіаграмотність можна подивитися у нашому вебінарі ось тут, а також радимо переглянути Бібліотеку методичних матеріалів на тему медіаграмотності, щоб найголовніші знання завжди були поруч.