Ключ не в запобіганні смерті — ключ у тому, як жити.
Дослідник Ден Бюттнер з американського національного географічного товариства провів дослідження відвідавши місяця на землі, де зосереджено найбільше довгожителів. Це люди, які живуть до ста років і до останнього мають ясність розуму. Ці місця науковці називають Блакитними зонами, здебільшого це острови чи віддалені гірські місцевості. Хоча ці місцевості дуже різні, але всі вони мають спільний знаменник. Довгожителі з цих місцевостей слідують приблизно одній і тій самій формулі, яка дає найдовшу тривалість життя на планеті.
Секрети цих людей можуть допомогти всім нам.
Окінаві місце з найдовшою в світі тривалістю життя за всю історію людства. Окінаві знаходиться за 900 миль від Токіо, це місце також називають «Японськими Гаваями». Люди тут мало хворіють та майже відсутня деменція.
Житель Окінаві Умето Ямашіро 101 рік, ділиться своїми власними секретами довголіття.
Завжди веселися.
Не злися.
Роби всіх щасливими.
На Окінаві споживають багато фіолетового батата (синя картопля), але місцеві жителі стверджують, що вся їжа потенційно має лікарські властивості, що насправді справа не в картоплі, а у правильному споживанню всіх продуктів.
Щоденно людина в середньому має споживати 2000 калорій в день. Проте часто ми споживаємо в середньому 3 600 калорій в день. Окінанійці дотримуються правила «вісім з десяти», це означає припинити їсти, коли твій шлунок буде наповнений на 80%.
Більшість довгожителів мають свій город, де постійно щось роблять. Як мінімум кілька годин на день вони проводять час на свіжому повітрі з легкою невиснажливою роботою.
Місцеві довгожителі, які мали брак спілкування, організували «моаї» , це по суті соціальне коло людей, які об’єднуються для спілкування і допомагають одне одному у важкі часи. Збираючись разом, моаї також навчаються разом співати та танцювати.
Якщо ми втратимо ікіґай — ми помремо!
Більшість довгожителів мають свій ікіґай, це власна місія на Землі. Ікіґай дає людям відчуття цілі на землі, це головний фактор духовного здоров’я столітніх людей.
Окінавійці не мають такого слова, як пенсії. У віці 60—90 років вони все ще працюють. Вони хочуть мати сенс вставати зранку, їм постійно кажуть «Ти важиш. Ми тебе потребуємо». Люди наповнені цією цілеспрямованістю, і через це їм легко приймати буденні рішення.
Корисна домашня їжа.
Малокалорійна їжа.
Не переїдати.
Мінімальні фізичні навантаження.
Спілкування (Моаї).
Ікіґай.
Селище Баунеї розташоване в горах у каменистій місцевості. Це дуже гарна сільська місцевість з приємною архітектурою. Села з найбільшою кількістю довгожителів розташовані на висоті більше 700 метрів. Більшість прогулянок відбувається або в гору, або вниз із-за гірського рельєфу місцевості.
Сардінійці вживають багато пасти та хліба. Чоловіки та жінки живуть тут однаково довго. Чоловіки здебільшого були пастухами, це вплинуло на їх фізичну активність без надлишкового стресу. Надмірний стрес, як відомо, погано впливає на здоров’я. Стрес, який можна контролювати розв’язавши проблему, не спричиняє стільки негараздів зі здоров’ям, як постійний стрес в якому доводиться жити особливо в умовах війни.
Велика повага до сім’ї є основою довголіття!
В Баунеї відсутні будинки для літніх людей, за літніми людьми завжди хтось доглядає з родичів, чи сусідів. Як стверджують місцеві, один із найшвидших способів зменшити тривалість життя батьків — віддати їх в заклад для літніх людей. Коли люди тримаються разом, як спільнота, їм немає часу хворіти та нудьгувати.
В цій місцевості існує легенда, про покинуте село в Ґайро Веккіо. За легендою, у давнину, коли старі батьки ставали тягарем, найстарший син приводив їх на вершину скелі і скидав у низ. Але один син таємно відмовився це робити. Він заховав від усіх свого старого батька і з часом цей син став неймовірно успішним. Коли його запитали про секрет процвітання, він зізнався, що його батько досі живий і що причина його успіху в мудрості, якою з ним ділиться його батько.
Мораль цієї притчі в тому, що наш зв’язок зі старшими людьми є скарбом, який потрібно цінувати, і зрештою, це завдяки ним ми можемо досягти успіху в житті.
Корисні вуглеводи.
Стрес-контроль.
Турбота про літніх людей.
Фото: Kit Leong. Loma Linda UniversityВ Лома-Лінда знаходиться велика релігійна громада адвентистів сьомого дня. Ця спільнота живе довше за всіх інших каліфорнійців.
Американці витрачають мільярди доларів на абонементи в спортивний зал, куди в результаті часто не ходять. Всім нам важко змусити себе тренуватися достатньо довго. Проте адвентистам Лома-Лінда якось вдається дотримуватися режиму фізичної активності та інших видів корисної поведінки.
Адвентисти відрізняються від інших християн тим, що проповідують за допомогою здоров’я. Ця спільнота об’єднується навколо доктрини здоров’я. Після опанування цих країв, місцеві релігійники першим ділом побудували церкву та лікарню.
Волонтерство поширює щиру радість, ми щодня маємо вибір — ми хочемо бути бездіяльними, чи бути продуктивними.
Наступний стовп їх доктрини — це волонтерство. Вести продуктивне життя й служити людству в усіх аспектах. Волонтерство дивний шлях до здоров’я, проте відомо, що люди, які працюють добровільно, мають кращі спогади, кращі соціальні зв’язки і навіть є більш щасливими. Волонтерство завжди включає якусь фізичну активність. Розуміння цілі дозволяє зосередитися на комусь іншому, а не тільки на собі.
Адвентисти віддають найбільший акцент харчуванню. Вони дотримуються дієти без м’яса, це щось подібне до вегетаріанської дієти. Вони дотримуються виключно збалансованого харчування, що містить: фрукти, бобові, злаки, овочі, горіхи.
Часте вживання фруктів знижує ризик раку легень.
Ті, хто регулярно з’їдають жменю горіхів, живуть на три роки довше.
Часте вживання квасолі знижує ризик раку товстої кишки.
Тож, користь не тільки у відсутності м’яса, але і у присутності в раціоні на постійній основі цільнозернових круп, бобових, фруктів, овочів, горіхів.
Адвентисти-вегетеріанці живуть найдовше і важать на 20 фунтів менше за інших адвентистів-невегетеріанців.
Адвентисти мають певну зупинку в часі відклавши всі стреси і зосередившись на церковних справах. Починаючи з вечора п’ятниця до ранку неділі вони «зачиняються», це означає, що в цей час Шабату вони відпочивають розумом відклавши всі буденні клопоти. Дослідження говорять, що люди, які відвідують духовну службу частіше за раз на тиждень, можуть жити на сім років довше, ніж у середньому.
Шлях до здоров’я — це постійна турбота про своє здоров’я, а корисні звички мають бути основою життєвих цінностей.
Об’єднуючись в спільноти по інтересам допомагає позитивно впливати на формування правильних звичок. Якщо у вас є три друга з зайвою вагою, то ймовірно, що ви станете четвертим. Тому важливо оточувати себе людьми, які позитивно впливатимуть на вас.
Волонтерство.
Рослинна дієта.
Духовна служба. Віра.
Правильне плем’я.
Греція славиться своєю середземноморською дієтою, її зеленню та оливковою олією замість вершкового масла.
Ікарія знаходиться в кам’янистих горах. Історично склалося, що місцеві жителі самостійно вирощували та добували їжу із-за географічно віддалених умов. Виживаючи самосужки ікарійці взяли в звичку пити місцеві трав’яні чаї з шавлією, розмарином, мальвою лісовою тощо. Але, як жартома стверджують місце — найкраще пити вино.
Трав’яні чаї мають масу переваг, одна з яких протизапальні властивості. Трав’яні чаї містять антиоксиданти та діуретики (знижують кров’яний тиск).
Доведено, що мед має здатність стримувати розвиток раку.
Замість цукру місцеві жителі використовують мед. Є кілька цікавих вимірів ікарійського меду. Бджолярі переміщують свої вулики з порами року. Спочатку, це може бути мед із пилку польових квітів на узбережжі, а в кінці вулики опиняються в соснових лісах у горах. Ці бджоли збирають нектар з різних видів рослин. Схоже, що ікарійський мед сприяє довголіттю. Ікарійці радять ніколи не нагрівати мед і не варити, щоб не знищити корисні елементи. Додаючи мед в чай, краще остудити чай до комфортної температури для вживання. Мед на Ікарії не пастеризують, не проварюють тому поживні речовини й біоактивні компоненти не руйнуються в процесі його обробки.
Ікарійці також особливо ставляться до стосунків. Як відомо, коли після тривалого шлюбу помирає один із подружжя, шанси наступного вмерти в наступні три місяці зростає на 2/3. Сила щасливих, відданих партнерів, можливо, здається очевидною, та ми можемо недооцінювати, як цей вид зв’язку здатний привести до тривалішого й наповненішого життя. Для людей Блакитних зон їхні партнери на першому місці, вони плекають свої стосунки і інвестують в них.
Згідно одному грецькому міфу, бог вина народився саме на Ікарії.
Впродовж історії вино відігравало важливу роль в культурі довголіття Ікарії. Тут здавна використовують один і той самий сорт винограду і, більше того, один і той самий старовинний процес, як в дохристиянській епохі. Вино на Ікарії відрізняється від звичного нам. Іх вино вважається лікувальним і воно дуже багате на корисні мікроелементи.
У місцевих жителів є традиція влаштовувати панеґірії, це чудові вечірки на всю ніч, коли люди від 14 до 100 років збираються разом, спілкуються та розважаються. Вони танцюють усю ніч. Годинна танців — це корисно! На Ікарі ми вчимося, що фізична активність може бути приємною, довголіття може бути приємним.
Трав’яний чай.
Необроблений мед.
Партнерство. Любов.
Вино.
Танці й сміх.
Фото: DynamolandНікоя віддалений сільський регіон у північній частині Коста-Ріки, ізольований від решти країни, 80-мильний півострів. Довгожителів тут в тричі з половиною разів більше, ніж у середньому у світі. Багато з них живуть без ліків. У більшості світу зростає дохід — зростає тривалість життя. Але в Коста-Ріці дохід становить одну шосту доходу в Сполучених Штатах, і все ж вони живуть довше, ніж у середньому живуть решта людей.
В Нікоя навіть сторічний чоловік виглядає на 70 років і з легкістю зстрибує на коня й пасе корів. Люди тут прокидаються дуже рано і багато працюють. Вони знають, куди прямують у житті, чому просинаються вранці. Здебільшого їх день починається дуже рано, а в обід вони вже можуть відпочивати.
Ніконійці все роблять руками. Вони майже не використовують механічні сучасні прилади. Наприклад, вони косять траву за допомогою мачете. Постійна фізична робота заміняє їм спортивні тренування. На томість з життя сучасних людей фізична домашня робота постійно зникає.
Ніконійці не витрачатимуть зайвий час на роботу, якщо в них є родина. Вони намагатимуться провести час в сім'ї за спілкуваннях. Таким чином вони ніби сповільнюють час прокидаючись рано вранці і другу половину дня присвячуючи рідним.
покращення якості води;
потужна програма харчування, яка стежить за тим, щоб діти отримували протеїн необхідний для розвитку мозку;
створення величезної кількості нової інфраструктури, невеликих клінік;
Всередині громад створенні мобільні медичні працівники, які постійно навідують людей похилого віку і допомагають їм підтримувати здоров’я.
Справжня магія криється в поєднанні бобів, гарбуза та кукурудзи.
Одна з причин чому люди на Нікоя живуть довше полягає в їхньому раціоні харчування, він містить боби, гарбуз і кукурудзу — так звані «три сестри». Це мезоамериканська тріада яку люди в цьому регіоні споживають щонайменше 6000 років. Тортилья — це страва-стовп їхньої дієти. Їх зерна є прекрасним джерелом складних вуглеводів, багаті на вітаміни, мінерали та клітковину. Традиційна обробка кукурудзи збільшує її поживну цінність і починаючи з деревної золи, яку жінки додають, замочуючи кукурудзу, щоб це розколювало оболонку зерен і вивільнює ніацин, який допомагає контролювати холестерин. А чорні боби містять такі ж самі антиоксиданти на основі пігменту, що й чорниці. Чорні боби багаті на клітковину, яка очищує кишківник. Гарбуз — джерело вітамінів А, Б і С. Гарбуз багатий на мінерали, такі як магній та калій.
Сенс життя.
Активна домашня робота.
Сповільнюють час.
Дієта «Три сестри».
Фото: Sing StudioЧому Сінгапур став сучасною Блакитною зоною? Місцеві жителі вважають, що люди, це їх головна цінність, а бути в політиці — це покращувати життя людей. В Сінгапурі передбаченні дуже суворі покарання за наркотики і тримання зброї. Серед держслужбовців є такий вислів: «Політика — це впровадження. Впровадження — це політика». Сінгапур працює на заохочуванні. На острові боряться з діабетом, тобто постійно діє компанія щодо негативного вживання цукру та шкідливої їжі.
В Сінгапурі створили багато умов для вживання корисної їжі. Наприклад, коричневий рис більш корисний за білий, він містить більше клітковини, тож вони надають субсидію для коричневого рису роблячи його доступним та популярним.
Газовані та солодкі напої містять забагато цукру. Сінгапур домовився обмежити кількість цукру, дозволену в напоях.
Вони створили програму для торгівлі вуличною їжею щоб ті вішали табличку, якщо пропонують корисну їжу, для привернення уваги покупців на корисний вибір. Тобто в Сінгапурі створюють середовище на користь громаді.
В Сінгапурі дуже дорогі автівки. Наприклад, автівка, що коштує в Америці $100 000 в Сінгапурі коштує $250 000 з вимогою додатково купити право на водіння за $100 000. Населення маленького острову швидко росло, тому така висока ціна за автомобіль дозволяє знизити навантаження на дорогах. В результаті в Сінгапурі всього 11% людей мають власне авто. Людям вистачає громадського транспорту, тим паче він дуже зручний і максимально пристосований для людей. Люди активно користуються велодоріжками та захищеними пішохідними доріжками при цьому гуляючи через один із 350 парків острову.
На Сінгапурі діють активні урядові програми тренувань, які зміцнюють громаду і дружбу, і все це завдяки тому, що людям надають перевагу над автівками. Кожен багатоповерховий будинок має у своєму дворику спортивний майданчик.
Літні люди хворітимуть не так часто, якщо про них піклуватимуться діти.
Уряд Сінгапуру думає про те, як мотивувати дітей доглядати своїх батьків і піклуватися про них. Уряд має програму «Грант на житло поблизу», яка заохочує сім’я жити поруч, бо місцеві переконані, що люди помирають від самотності та браку спілкування.
Американські дослідження показали, що віддавши батьків у заклад для літніх людей, це скорочує їх життя на два—шість років.
Довгожитель, лікар Чоу (93 роки) з Сінгапура ділиться власним досвідом довголіття.
Ми повинні щодня важко працювати, бути чесними та найголовніше скромними.
Лікар досі працює в лікарні і навіть оперує. Також лікар у своєму віці займається каліграфією та тенісом. Лікар Чоу говорить, що любить свою роботу, а лікування людей приносить йому радість.
Сінгапур вчить нас, що можна запровадити зміни на всю країну. Для формування здорового середовища має сприяти державна політика — всі країни світу мають вивчити цей урок. Нам всім потрібні запровадження хороших політик.
Ми вловили мудрість довгожителів, їх досвід та рецепти довголіття. Ми маємо креслення для відтворення довголіття в нашому житті.
Зі всіх Блакитних зон ми бачимо одне спільне.
Природній рух. Легкі щоденні помірні, неінтенсивні фізичні навантаження.
Правильний світогляд. Правильне відношення до стресів з вмінням їх долати.
Корисна смачна традиційна домашня їжа без переїдання.
Інвестиція в стосунки. Міцні родинні стосунки, багато спілкування та проведення часу разом.
У 2009 році дослідник Ден Бюттнер вирішив створити власну Блакитну зону. Для експерименту обрали невеличне містечко Альберт-Лі в Міннесоті з метою продовжити життя місцевих людей на два роки. Вимірявши всі необхідні показники місцевих жителів науковці почали методично змінювати їх звички та серидовище. Вони їли мудро, рухались природньо, мали правильний світогляд та вміли взаємодіяти.
Провівши досліди через рік, виявили, що тривалість життя зросла більше ніж думали науковці — на 3.1 роки. Місто в Мінесотті стало здоровішим спільними зусиллями.
Цей мінісеріал на Netflix «Життя до 100 років: Таємниця блакитних зон» вчить нас, що ми можемо змінити своє життя вже сьогодні, бути здоровішими та жити довше.
Титульне фото — Ден Бюттнер з одним із героїв своєї книги «Правила довголіття».
Головна редакторка:
Литвиненко Леся Анатоліївна