Цього дня у 1051 році весь світ дізнався про Анну Ярославну — королеву Франції

12 травня 1051 року у кафедральному соборі міста Реймс відбулося вінчання Анни Ярославни та Генріха I. Струнка блакитноока білявка, яка знала п’ять мов, під шлюбним контрактом підписала «Анна Ръїна» (королева Анна); неписьменний Генріх І поставив хрестик.

Підпис Анни Ярославни, королеви Франції, кирилицею: АНА РЬИНА

Невдовзі Анна коронувалась на престол Франції, це була перша королева Франції, яка коронувалась у соборі Реймса. З того часу всі французькі королі присягалися на Євангелії, привезеному Анною з Києва. У 2010 році 32 сторінки Євангелія, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами.

Анна Ярославна — донька великого київського князя Ярослава Мудрого і княгині Інгігерди, дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіппа І – народилася близько 1032 року.

Біографія Анни Ярославни відома винятково з французьких середньовічних хронік і документів, але в історичному портреті Анни багато штрихів залишаються невідомими. Дитячі роки Анни пройшли в Києві. Анна Ярославна зростала в культурній атмосфері держави, яка на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співу, малюванню, правилам етикету. Разом зі своїми братами та сестрами княжна отримала хорошу освіту. Вона вивчала математику, граматику, зналася на історії та володіла грецькою мовою та латиною.

Наприкінці 1040-х – на початку 1050-х років Київська Русь встановила дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетингів. Близько 1044 року до Києва прибуло французьке посольство просити руки Анни для французького короля Генріха I, який шукав впливових союзників і до якого дійшли чутки про розумну й чарівну князівну. Ярослав Мудрий спершу відмовив послові. 1048 року до Києва прибуло друге посольство на чолі з єпископом Готьє Савояром. Після урочистої церемонії в Софійському соборі, влаштованої на честь приїзду французьких посланців, посол Готьє Совейр прочитав листа від французького короля, що просив Анну стати його дружиною. Незабаром послам було дано офіційну згоду на шлюб.

Після вінчання та коронації Анни Ярославни вона привезла із собою коштовні подарунки, серед яких були книги, інкрустовані коштовним камінням. Проте король не оцінив її старань, бо придворні не знали грамоти та не вміли читати. У Франції ХІ століття були освіченими лише священнослужителі. Ба більше, Париж 1051 року не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулицю, не милися, бо вважали це смертним гріхом, і їли руками.

У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі… Ти казав, що французи — розумний народ, а вони навіть письма не знають. Показала книжку королю. Він поморщився гидливо і каже: “Я не священик, щоб стільки читати! У нас в Європі жоден король читати не вміє”, — писала батькові у листі Анна Ярославна.

Щодня вона засинала з думкою, що завтра ж утече з цієї похмурої та брудної країни, але щоранку просиналась і мусила виконувати роль, яку поклали на неї батько та доля.

Тому королева вирішила виправити ситуацію та почала навчати грамоті короля та придворних, а також змусила їх користуватися виделками. Мудрість і дипломатичні якості, яким навчали її вдома, дозволили Анні завоювати прихильність не тільки французів, а й навіть Папи Римського Миколи ІІ.

Донька Ярослава Мудрого перша королева Франції Анна Ярославна

Анну Ярославну шанували наймогутніші особи того часу, відзначаючи її доброту, благодійність і набожність. На багатьох державних документах Франції збереглися підписи Анни слов’янською мовою. Останній її підпис датується 1075 роком.

Образ Анни Ярославни впродовж тривалого часу надихає на створення історичних праць і літературних творів. Вона постає перед нами зі сторінок п'єси «Ярослав Мудрий» українського драматурга Івана Кочерги, роману «Диво» видатного українського письменника Павла Загребельного тощо.