Це данина пам’яті підлітку, який був чеснішим і наполегливішим за деяких дорослих. Який мав загострене почуття справедливості і хотів жити в українському Харкові, а не в черговому квазіутворенні «pyccкого міра». Власне, за це його і вбили.
Школа нарешті носить ім’я Данила Дідіка. Я вдячний всім, хто багато років поспіль рухав цю історію в правильному напрямку: художникам, музикантам і просто людям із активною життєвою позицією. Процес, на жаль, так затягнувся, що дехто до фіналу боротьби не дожив. А отже, табличка на фото — це і данина їхній пам’яті, — повідомив письменник, громадський активіст і волонтер Руслан Горовий.
Він додав, що дуже соромно перед батьками Дані, що нашому суспільству знадобилося так багато часу спочатку для осягнення вчинку хлопця, який із друзями пішов охороняти мітинг від провокаторів і загинув, а потому для гідного вшанування його пам’яті.
Кажуть, що для перемоги зла, байдужості чи самодурства досить, щоб добрі люди нічого не робили. Однак це не про наш із вами випадок. Ми з вами робили і зробили. Так працює пам’ять, — мається на увазі, що величезна кількість людей намагалися досягти справедливості задля вшанування підлітка, який загинув під час мирної ходи заради України.
Загиблий під час Маршу Єдності Даня Дідик
Нагадаємо, 22 лютого 2015-го в річницю перемоги Революції Гідності у Харкові проходила хода на підтримку єдності України, в якій брав участь Данило Дідик. Хода почалася біля Палацу Спорту, активісти вишикувалися в колону та рушили в напрямку майдану Свободи, однак встигли пройти лише 100 метрів, коли пролунав вибух від закладеної проросійськими покидьками вибухівки.
Хлопець ішов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму. Травма призвела до коми. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Даня помер.