Понад 900 годин провели українські діти в укриттях — дослідження

Протягом року повномасштабної війни, яку веде країна-агресорка росія, українські діти у середньому провели 920 годин або понад 38 днів в укриттях через повітряні тривоги, ракетні атаки рашистів і бойові дії.

Про це стало відомо з дослідження міжнародної організації Save the Children.

Зокрема, протягом року російської повномасштабної агресії в Україні було оголошено 16 207 повітряних тривог.

Деякі родини могли провести до восьми годин у сховищі чи підвалі через безперервні ракетні обстріли. У Харкові минулого року спрацювало понад 1700 сирен загальною тривалістю близько 1,5 тисяч годин, а в Донецькій і Запорізькій областях — понад 1,1 тис. годин.

Стрес повсякденного життя під бомбардуванням шкодить психічному здоров’ю та психосоціальному стану дітей і дорослих.

Згідно з оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна п’ята людина, яка пережила бойові дії, має високий ризик зіштовхнутися з певною формою психічного розладу.

Рік тому повномасштабна війна кардинально змінила життя мільйонів дітей в Україні. Тисячі сімей були змушені покинути свої домівки, рятуючись від звірств. Багато дітей були свідками того, як їхні будинки та школи були знищені, а їхні близькі вбиті. Війна триває, діти продовжують бути свідками нових хвиль насильства, — зазначила директорка програми Save the Children в Україні Соня Хуш.

Окрім того, згідно з даними дослідження «Діти та війна», яке провела благодійна організація СОС Дитячі Містечка, 77% дітей-переселенців стали свідками обстрілів і бомбардувань, 73% із них перебували у сховищі, та майже 30% дітей пережили окупацію.

4% маленьких українців пройшли через російські фільтраційні табори, а близько 8% дітей пережили голод і відсутність доступу до питної води.

Нагадаємо, як і завжди, команда Всеосвіта завжди тримає стрій разом із кожним освітянином. Війна для нас почалася не 24 лютого, росія вбиває українців протягом дев'яти років. Ми нікуди не виїжджали, перебуваючи в Києві та щодня працюючи й тримаючи кожен свій фронт. Українські освітяни протягом року великої війни підтвердили своє справжнє покликання — виховувати, навчати та оберігати. Для українських дітей наші освітяни стали свого роду щитом і прихистком. Тож варто продовжувати щодня маленькими кроками йти до своєї мети — підтримувати ЗСУ, протистояти російській пропаганді, не вірити у вороже ІПСО та розповідати світові правду. І маємо не забувати, якою ціною дається відносний спокій у тилу.