Книга 9-річного хлопця підтримує хвору малечу в Охматдиті

Український хлопець-енциклопедія Ілля Отрошенко давно захоплювавався письмом. Першу історію написав для батьків. Він говорить, що зараз розуміє, які там були недоліки, але тішиться, що мамі з татом сподобалось і вони підтримали його.

Під час повномасштабного вторгнення росії, коли з кордону на Суми насувалась загарбницька армія і довкола стали вибухати снаряди, рідне місто 9-річному Іллі стало нагадувати Чорнобиль.

На вулицях нікого не було, тиша, майже всі магазини зачинені, а у відчинених — товари майже відсутні. Я спитав маму: «А що, так почнеться Голодомор?». Вона не могла знайти відповідь, ніхто не знав. Тоді був страшний момент: якогось дня біля нашого будинку лунали постріли, щось вибухало. Тато з балкона бачив, як летів літак і скинув кудись бомбу, — схвильовано розповідає хлопчик.

Увечері, напередодні великої війни, хлопець поклав у свій шкільний рюкзак дещо важливе. Ця річ була здатна світити у непроглядній темряві, підтримувати в скруті, розраджувати, коли сумно. То була казка, яку хлопчик написав для важкохворих дітей. 24 лютого він мав прочитати її своїм однокласникам, однак росіяни завадили це зробити.

Страшні події, що відбувалися потім, змусили Іллю на певний час забути про своє творіння. Проте казка була непростою. Подібно до українців, вона ненадовго зачаїлась, аби у вирішальний момент стати яскравою книгою, що випромінює добро й мотивує досягати мети, навіть якщо на заваді стоїть війна.

Восени, коли хлопець збирався до школи, він знайшов у рюкзаку свою казку й промовив: «Написана, але нікому не потрібна». Проте його мати сказала твердо: «Вона потрібна»! Сім'я порадилася й вирішила запустити процес видавництва «Великої лісової пригоди» самотужки. Родина знайшла в Сумах видавництво й дала старт роботі над книгою.

Тому, що треба дотримуватися слова, тим паче в такі складні часи, — переконана мати хлопчика Світлана.

У день, коли родина забирала казку з видавництва, всі намагалися стримувати емоції. Щоб відсвяткувати вихід книги, Ілля захотів випустити у небо кульку в формі зірочки. Відпускаючи її, хлопець загадав бажання: «Хочу, щоб закінчилася війна».

І тут я розплакалася, бо в дітей підло й нахабно забрали дитинство. Їм довелося передчасно подорослішати. Розчулило й те, що навіть у такий особливий момент, коли син міг загадати все, що завгодно, він мріяв про мир, — з гіркотою говорить мама маленького казкаря.

Попри війну та перебої з електрикою, казка Іллі зрештою потрапила до тих, кому була призначена — до дітей, які перебували в лікарні Охматдит. Родина відправила половину накладу до медичного закладу поштою. Утім, видання стало рятівним і для самого автора. Під час повномасштабного вторгнення маленький письменник отримав сильний стрес, зазначає мама хлопчика.

Він не раз пробував писати нові історії, однак зібратися з думками було важко — негативні емоції просто вибили в дитини землю з-під ніг. І саме вихід книги допоміг рухатися далі з розумінням, що його праця корисна.

Справжній «бум» позитивних відгуків після виходу книжки відбувся в інстаграмі. Знайома матері хлопця придбала «Велику лісову пригоду» для племінниці й виклала історію Іллі у своєму профілі. Відтак казку почали купувати. Отримані кошти родина вирішила збирати, аби згодом видати другу частину книги.

Взагалі, наші люди фантастичні. Якщо порівняти всі слова, сказані й написані ними, з пір’їнками, то вийде, що нашій дитині подарували крила, — говорить мати казкаря.

Ілля Отрошенко вже почав писати другу частину казки. Як і напередодні великої війни, хлопчик планує дарувати казку тим, кого вона може розрадити. Значну частину накладу автор планує подарувати вихованцям Сумського обласного центру комплексної реабілітації для дітей із інвалідністю та дітям, які вимушені були переїхати до Сум через бойові дії, а також пацієнтам Обласної дитячої лікарні.

Нагадаємо, сьогодні відзначається День рідної мови. Нині українці мають шанс повернути Україні не лише території, а й її мову. Платимо за це високу ціну — тож схибити не маємо права.

Джерело: cukr.city