Врятували книги під загрозою смерті: подвиг українців під час війни
Історії, коли українці рятують видання від знищення окупантами, перебуваючи під загрозою миттєвої страти, вражають мужністю та нескореністю української нації.
Під час повномасштабної війни армія росії воює з усім українським: військовими, цивільними, містами та селищами і будинками в них. На тимчасово окупованих територіях рашисти викорінюють усе, що б нагадувало Україну: освіту переводять на стандарти країни-агресора, у школах на перервах дітям заборонено спілкування українською, росіяни вилучають і спалюють українські книжки.
На підтверження агресивної, варварської та дикунської методики російських окупантів український історик, журналіст, співтворець медіаресурсу «Історична правда», а нині військовослужбовець ЗСУ Вахтанг Кіпіані розповів про долю примірника книги «Справа Василя Стуса» з одного південноукраїнського міста, яке тимчасово перебуває в окупації російської армії. Цю історію йому надіслав на пошту житель тимчасово поневоленої росіянами території України.
...В березні [2022], коли орки нас обчистили [шмон у помешканні], брали вони тоді тільки техніку, ми вирішили все, що лишилося, вивезти і заховати десь. Книги та ігри я забрав до себе додому, де наразі живуть мої батьки. Десь в середині квітня, коли я виїхав, орки прийшли й до нас з обшуками додому. Нічого не знайшли. Проте батько вирішив перестрахуватися і сховав книги в іншому місці, в гаражі в мікрорайоні. На тому тижні орки проводили обшуки всіх гаражів, вивертали все, шукали партизан і гараж одного АТОвця. Батько встиг книги, а там були наші по історії, ваша книга та ігри про ОУН та повстанський рух, ще пара мікрофонів та камера (такий собі, партизанський набір). Батько книги зібрав у мішок та закинув на звалище поруч. Обшук пройшов спокійно, нічого не знайшли. Пару днів батько мучився, як так книги там, і боявся, але все ж таки не витримав і поїхав — забрав. Зараз вони вже в третьому місці і там, каже, точно не знайдуть, — розповів нескорений українець у листі до Кіпіані.
Фото: Вахтанг Кіпіані. Фейсбук історика
Нагадаємо, війна вплинула на мовні процеси, проте навіть за рік повномасштабного вторгнення росії досі існують особливо жваві відстоювачі існування мови окупанта на теренах пошматованої та зраненої московією України. Часто російськомовні власники паспорта України спекулюють переконанням, нібито на фронті захисники спілкуються суто російською, тому «какаяразніца» у мовному питанні недоречна та надумана. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь спростував подібні маніпуляції.
Колаж: Всеосвіта
Користувач:
Нікішина Тетяна Олександрівна
