Викладачку вишу звільнили через «русский мир»

На 12 місяці повномасштабної війни, після оприлюднення звірств і знущань з боку російської армії щодо українців, деякі так звані освітяни вперто не бачать зв'язку між російською мовою та трагедією, яку її потенційні носії принесли на українську землю.

Викладачка Державного торговельно-економічного університету (ДТЕУ) проводила лекції студентам російською мовою. Її не бентежили ані дія Закону про державну мову, ані зобов'язання проводити освітній процес українською, ба навіть більше — прохання не використовувати мову окупанта у стінах закладу освіти викладачка сприймала агресивно. На зауваження студентів та їхніх батьків вона радила їм відправитися на фронт і там боронити українську.

Сьогодні стало відомо, що викладачку ДТЕУ Іванченко Н.О. звільнили.

Про це повідомила пресслужба ДТЕУ.

У повідомленні йдеться, що ДТЕУ займає категоричну позицію щодо дотримання мовного законодавства, забезпечує виховання патріотизму та свідомості молоді України.

Надійшло звернення студентів і матеріали про порушення викладачем Іванченко Н.О. педагогічної етики, використання мови агресора та неправомірних висловлювань на адресу студентів. Колектив університету засуджує такі дії викладача. Адміністрацією університету прийнято рішення про її звільнення, — зазначено у дописі.

Повертаючись до надрукованого раніше, хочемо зосередитися на полеміці щодо доречності чи недоречності впровадження Могилянкою своїх правил відносно російської мови.

Якщо до української ідеї ще хтось не дозрів, прикриваючись Конституцією та демократією, які буцімто порушені, то це ще одне підтвердження, як глибоко в‘їлася деяким українцям у свідомість ідея про «другосортність».

Вищі навчальні заклади готують людей, які допомагатимуть іншим людям у різноманітних сферах. І ці взаємини у банках, ЖЕКах, поліклініках і відділках поліції мають бути українською в Україні. Щоб не виникало потреби просити сервіс розмовляти державною. І добре, якщо така культура почнеться в стінах вузу. В ідеалі — так мало би бути в садочку і школі.

Любов до державної мови треба плекати. Прививати. Бо інакше, чого можна досягнути в кар’єрі в Україні, якщо немає бажання говорити українською? І така постановка питання має стати аргументом.

Рік повномасштабної війни показав, хто є хто. Цей рік забрав тисячі хоробрих і тисячі невинних. Не варто сподіватись, що далі буде краще. Бо до моменту нашої перемоги війна торкнеться кожного.

Це війна на два фронти, коли, окрім зовнішніх окупантів, у нас є ще велика армія внутрішніх із кагорти «какаяразніца», і поки неможливо визначити, хто з них більше шкодить Україні.