Виховна година в школі: як розповідати про Голодомор

Завтра, 26 листопада 2022 року, в Україні та світі вшановуватимуть пам'ять жертв Голодоморів. Під час російсько-української війни, особливо після повномасштабного вторгнення московії на територію України, правду про страшні злочини росіян мають знати навіть діти.

Проте під час бесіди з учнями на цю болючу для нації тему вчитель має доносити інформацію обережно, аби не травмувати їхню психіку.

Упорядниця збірки творів про Голодомор для дітей 6-12 років «Зернятко надії» Людмила Юрченко вважає, що зі школярами варто говорити, враховуючи їхній вік, коли вони вже можуть усвідомлювати події та наслідки. Треба розповідати про Голодомор чесно, називаючи його причини та хто був ініціатором кривавого безчинства. При цьому не варто нічого вигадувати.

Вчитель має переконатися, що учні після отримання інформації відреагують адекватно. Моторошних подробиць краще уникати.

Тема Голодомору не повинна викликати страху, навпаки, інформація про ті страшні події має викликати співчуття, адже це стало трагедією для всього українського народу. У розмові обов'язково треба наголосити на цінності хліба. Учням варто пояснити, хто був винен у трагедії та чому росіяни прагнуть знищити український народ.

Психологиня Лариса Волошина радить розповідати про історії людей, які змогли вижити, а також про тих, хто рятував людей у той страшний час. Ці люди, які пережили Голодомор чи були його свідками, не тільки вижили фізично, а й не дали знищити себе духовно.

Варто вживати якнайменше складних слів і термінології. Говорити з учнями краще у формі діалогу, а не лекції.

Вчителеві при розмові з учнями на тему Голодомору варто показати школярам ролики від Інституту національної пам'яті.

Фахівці Інституту національної пам'яті радять під час бесіди про Голодомор говорити ПРАВДИВО:

• шукати відповіді на складні питання;

• говорити правду, але не заглиблюватися в моторошні деталі;

• зосередитися на причинах та обставинах;

• з'ясувати, хто винен.

Говорити про травму треба, не травмуючи:

• повернути травму в минуле;

• пам'ятати, що трагедія — не тільки травма, а й досвід виживання;

• варто поринути в емоції разом із тими, хто пережив травму;

• потрібно відрефлексувати почуття, а не стримувати їх;

• необхідно проговорювати нове у звичних подіях чи явищах.

Нагадаємо, попри те, що справи церкви не мають обговорюватися у закладах освіти, під час повномасштабної війни та інформаційної навали кремлівських найманців вчителям варто навчитися правильно висвітлювати на виховних годинах у школі діяльність московського патріархату ПЦУ та наслідки, до яких призвела та продовжує призводити ідеологія її священників.

Фотоматеріали: ІНП