Психологи ДСНС України оприлюднили низку порад щодо того, як допомогти дитині, якщо вона почула або побачила щось шокуюче і злякалася.
На жаль, наші діти теж бачать страшне обличчя війни, нарівні із дорослими, переживають це жахіття і можуть стати свідками шокуючих подій. Ми повинні їм допомогти впоратися з цим, — йдеться у повідомленні.
Рятувальники радять у жодному разі не сварити і не соромити дитину за її переляк. Зазначається, що страх є природним і нормальним почуття, частиною інстинктивної програми самозбереження.
Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні — здригання, плаксивість, порушення сну і апетиту, нервові тіки, заїкання, — зазначено у повідомленні.
Дорослим радять, якщо вони побачили, що дитина сильно налякана, заспокоювати її, міцно її обіймати, зігрівати своїм тілом, гладити по спині, оскільки це допоможе зняти напругу.
Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов, — радять психологи.
При цьому дорослим треба обговорювати з дитиною те, що вона побачила.
Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякалася, коли побачила…». Так ви допоможете їй випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх «тисне» на дитину, створює постійну напругу. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу, — уточнили у ДСНС.
Під час розмови з дитиною дорослим варто спробувати створити безпечну і спокійну обстановку, обіймати дитину, якщо вона не противиться, говорити повільно і неодмінно робити паузи, щоб дитина вона мала час зрозуміти, а дорослий — тримати почуття під контролем.
Психологи зазначають, що здебільшого, однієї розмови недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це дорослим радять робити до того моменту, поки вони не відчують, що страх дитини поступово зменшується.
І головне — підтримуйте дитину кожного разу, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це («А пам’ятаєш, мамо, як я злякалася вибуху?»), — йдеться у повідомленні.
Дорослим психологи ДСНС радять розповідати дитині про свої почуття і страхи у стилі «Мені теж було страшно».
Дозвольте собі та дитині боятися — не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно, — уточнюють спеціалісти.
Дорослим рекомендують запропонувати дитині намалювати свій страх або те, що злякало, — це допоможе їй впоратися з емоціями. При цьому зазначається, що дитина сама обере, у який спосіб це зробити.
Психологи зазначають, що деякі діти малюють або ліплять сцену, якої злякалися, з точністю до найдрібніших деталей, деякі — покривають листи чорною або червоною фарбою, до дірок черкають на папері ручкою.
Не варто направляти дитину до якогось «правильного» шляху вираження або оцінювати художні достоїнства результату, адже основне — виплеснути назовні те, що гнітить дитину всередині, — йдеться у порадах фахівців.
Дорослим радять пам’ятати, що дитина не вміє керувати своїми почуттями та емоціями.
Та і не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання — допомогти дитині в цьому. Будьте поруч, тримайтеся і не здавайтеся самі. Ми переможемо, — констатують психологи ДСНС.
Нагадаємо, Ізраїль має чималий досвід виживання під час багаторічної виснажливої війни. Саме тому фахівці з Ізраїлю підготують українських учителів і психологів до надзвичайних ситуацій.
Користувач:
Нікішина Тетяна Олександрівна