Цього дня, 21 липня, народилися дві знакові постаті для України — Олена Теліга (у дівоцтві — Шовгенева) й Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Кандиба). Їхні долі дуже схожі.
Обоє були емігрантами, як і багато інших українців того часу.
Обоє писали вірші й вважаються поетами «Празької школи», до якої також належали Євген Маланюк, Олександр Олесь, Юрій Клен та інші українські поети тієї доби.
Ольжич організував Спілку українських письменників, Теліга — очолила її після повернення до Києва.
Обоє члени ОУН, борці за Україну на культурному фронті.
Обоє загинули від рук окупанта, як і багато інших інтелектуалів, які творили, попри утиски і терор.
Символічно, що навіть у наш час дві київські вулиці, названі на їхню честь, — знаходяться поряд. Символізм є і в тому, що ці вулиці розташовані біля Парку-меморіалу Бабин Яр.
Нагадаємо, 8 липня 1995 року на Софіївській площі у Києві відбулося поховання патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка). Цей день увійшов в історію під назвою «чорний вівторок». Бо закінчився кривавим побиттям кількох тисяч людей, які прийшли віддати останню данину пам’яті патріарху, дисиденту, першому предстоятелю УПЦ КП.
Не зірвеш сонця, кат, з небес, не зірвеш України стяга! На нашім боці сам Зевес, на нашім боці перевага. (Олег Ольжич)
Тільки тим дана перемога, хто й у болі сміятись зміг!
Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності і силі народу. (Олена Теліга)