Діти та підлітки отримують багато інформації саме в соціальних мережах. Часто – від лідерів думок, блогерів чи користувачів в інтернеті, які висвітлюють власну думку. У воєнний час ми спостерігаємо також за тим, як відбувається інформаційна війна та психологічний тиск у соціальних мережах. І для того, щоб бути впевненими у правдивості матеріалів, які отримує дитина, варто разом з нею проговорити основні питання, за якими можна зрозуміти, чи є інформація правдивою.
До офіційних джерел інформації під час війни ми відносимо: Офіс Президента України, Генеральний штаб Збройних сил України, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, ДСНС, Сухопутні війська ЗС України, Військово-морські сили ЗСУ, Територіальна оборона ЗСУ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційно безпеки. (Але не забуваємо і про те, що часом навіть ці канали можуть бути під кібератакою та може з’являтись неправдива інформація. Якщо це так, то згодом на ресурсі буде інформація про це).
Думка конкретної людини часто виражається словами “На мою думку”, “Мені здається”, “Я впевнений/впевнена”, “Я знаю, що..”, “Я думаю, що..”, “Всі думають..”. Також сюди відносяться оціночні судження типу “ніхто”, “ніколи”, “всі”, “завжди”.
Факти – це конкретні цифри, назва певних міст, вулиць, посилання на автора слів чи перевірене джерело. І вони вказують на те, що інформація скоріше за все правдива.
Сильне емоційне забарвлення інформації, яку подають ресурси, найчастіше вказує на дезінформацію. І такий метод використовується для того, щоб викликати певні переживання у людей і тим самим підсилити їх - співчуття, злість, роздратованість, смуток, паніку та страх.
Висвітлення подій у країні в цілому та в кожному окремому місті – те, що дозволяє розуміти повну картинку та певним чином контролювати перебіг подій, наприклад, для вибору більш безпечного місця перебування.
Негативно емоційно забарвлена інформація часто викликає занепокоєння, підсилює тривогу та відчай. Доволі часто цей шлях обирають дезінформатори для того, щоб посіяти відчуття зневіри та паніки у читачів.
І пам’ятайте та наголосіть на цьому дітям, що повідомлення зі словами “Дуже терміново!”, “Це правдива інформація, передайте далі”, “Мені повідомили рідні/знайомі/люди..” – найчастіше є неправдивими.
Тож, перевіряємо інформацію та ділимось лише офіційними й перевіреними фактами!
Довідка:
#stop_sexтинг – найбільший в Україні освітній проєкт щодо захисту дітей в інтернеті. Отримав премію Глобального договору ООН та загалом навчив більше ніж півмільйона дітей та батьків безпеці в інтернеті. В межах інформаційної компанії торкнувся мільйонів українських родин.
Посилання на проєкт #stop_sexтинг
Сайт: https://stop-sexting.in.ua/
Instagram https://www.instagram.com/stopsexting.ua/
Facebook: https://www.facebook.com/stopsextingua/
YouTube: https://www.youtube.com/StopSextingUkraine
TikTok: www.tiktok.com/@stopsexting.ua
Головна редакторка:
Литвиненко Леся Анатоліївна