3 небезпечні міфи про вчителювання, які ви знайдете у фільмах

Міф №1: Хороший вчитель ставить учителювання на перше місце в житті

Можна не перераховувати фільми, у яких викладачі зосереджуються на своїх робочих місцях аж до точки вигорання та пошкодження стосунків. Їх безліч.

Мученик-учитель на екранах є скрізь. І він чи вона подається таким чином, що неможливо не співчувати.

Підступність цього психологічно-сюжетного шаблону полягає в тому, що в реальному житті пошкодження стосунків з рідними, особливо, з власними дітьми, через роботу (хай навіть таку священну, як учителювання) – це зло, це руйнівно.

А ще кінематографічний стереотип про вчителя-мученика змушує деяких із нас відчувати себе поганими вчителями, якщо ми не даємо роботі 100 відсотків своєї душі. І це також зле.

Міф №2: Хороший вчитель встигає душевно поопікуватися кожним учнем.

Вчителі у фільмах знають усі потреби кожної дитини в класі або в колективі і навіть таємно справджують їх мрії від імені Санта-Клауса. Кінематографічні вчителі вміють по-своєму поставитись до кожного малюка – особливо, до тих дітей, яких називають «важкий випадок» – і зазвичай це ставлення вчителя бере й перевертає життя такої складної дитини!

Проблема цього шаблону проста і сумна – це неправда. Таких учителів не буває взагалі.

Деяким дітям потрібен «розважальний персонал». Деяким потрібна «жорстка любов». Інші вважають обидва ці підходи страшними як пекло – їм просто потрібен хтось, хто вислухає. Деякі діти взагалі не потребують вчителя; їм потрібен психолог або соціальний працівник. І всі ці категорії не постійні – зранку дитина може потребувати одного, в обід – іншого.

Людина, яка професійно задовольнить душевні потреби й вимоги великої кількості дітей – не існує в природі.

Коли ж ми віримо фільмам, що ми повинні бути «правильними» душевними учителями для кожного учня, це має реальні негативні наслідки: ми з меншою імовірністю просимо про допомогу колег, ми менше користаємося тим, що роблять інші викладачі у складних випадках.

Міф №3: Хороший учитель – дивак, «ботан», «нерд», «гік», аутсайдер у суспільстві

Це зворушлива історія: іконоборчий самітник «революціонує» все, його не розуміють, над ним сміються – але зрештою цей лузер стає віннером; наприклад, проявляє героїзм в екстремальній ситуації.

Учителів, загнаних у цей голівудський шаблон, в кінематографі безліч.

А чи багато в кіно веселих, дружніх, екстравертивних вчителів, що активно співпрацюють в багатьох колективних починаннях, не проявляючи жодної дивакуватості, жодних нудних якостей «ботанів», «нердів» чи «гіків»? Чому такі, нібито надто «звичайні», вчителі не мають екранної можливості надихати глядачів?

Шаблон говорить про те, що видатні вчителі стоять в опозиції до громади. І купитися на цей стереотип дуже небезпечно. Якщо вже переконаєш себе, що критикувати і опонувати всім навколо це добре – то так життя може й минути в боротьбі з вітряками, з випаленою землею й руїнами стосунків навколо.

Які ще міфи про вчителів у фільми ви помітили? Розкажіть про це в коментарях!

Джерело: weareteaсhers.com