Учні мають право вирішувати: вони в захваті від Ґрети Тунберґ чи вона їх бісить

16-річна шведська школярка Ґрета Тунберґ, яка виступила в ООН й закликала політиків звернути увагу на глобальні кліматичні зміни, у вересні-2019 стала героїнею новинних сюжетів і постів у соцмережах по всьому світі.

Зокрема, вона хвилює душі мільйонів педагогів. У нас здебільшого засуджують її або її батьків: «краще б до школи ходила», «нащо цей надрив? це не здоровий стан психіки!».

Як подібний цинізм спотворює нашу картину світу (і наших учнів, якщо ми це їм транслюємо), і що не так з реакцією нашого суспільства на активізм – ці питання ставить і відповідає на них Олександра Романова, вчителька і психологиня, що живе й працює у Швеції.

Почнемо з того, що Ґрета – на диво шведська дівчинка. Вона схожа на всіх героїнь Астрід Ліндґрен водночас.

 

Це і Пеппі Довгапанчоха з її пристрастю до справедливості й готовністю з'явитися в світ дорослих зі своїми власними правилами.

 

І розбійниця Роні, що розуміє й відчуває природу, смілива й готова до бунту навіть проти самих «бунтівників», розбійників.

 

І маленька Лотта, «вперта, як стара коза» і здатна вирішити найнесподіванішим чином складні дорослі проблеми.

 

Ці образи сильних і сміливих дівчат дуже близькі шведам і частково відображають їх власний суспільний ідеал – боротьбу за справедливість, рівність і гармонію з природою. Можливо, тому Ґрету розуміють і вітають в Швеції і саме тут вона змогла стати сильною політичною фігурою.

 

Ще одна передумова появи Ґрети, і ще одна причина віри шведів у те, що вона справжній політик – це ставлення до дітей у Швеції. Тут вони багато чого вирішують самі – і вдома, і в школі. По-справжньому мають можливість впливати на власне життя і навіть на життя суспільства. Жодний дитячий активізм не викликає тут уїдливою посмішки і недовіри.

 

Тепер про реакції світу, як це бачиться мені звідси, зі Швеції. Окрім ейблізму («у неї діагноз, ненормальна якась»), асоціацій з власним неприємним («вона типова піонервожата-стерва, я стільки витерпіла від таких, як вона»), патріархальності («куди сопливе дівчисько лізе дорослих учити»), патерналізму («нема чого викаблучуватися, уряди краще знають») – є й тонша, на мою думку, проблема. Вона називається цинізм.

 

Саме він став головним прокляттям, навалився на світ, мабуть, з 90-х років і підточує нам коріння. Ставлення з кривою усмішкою до всього активно-доброго й нездивування всьому поганому виявилися єдиним способом виживання для багатьох людей.

 

Потім цю стратегію взяли на озброєння і можновладці: завжди можна посіяти недовіру, зневіру в справжності якоїсь справи, аби потім уникнути відповідальності.

 

З таким самим цинізмом і недовірою різні представники нашого суспільства дивляться тепер на Ґрету. Їм невтямки, що вона цілком реальний політик, нічий не проект і ніким не прикидається. І що вона і підліток, і політик, і що так буває.

 

Мені теж по приїзді сюди спершу здавалося, що шведи кимось прикидаються або вони наївні ідіоти. Тепер я точно знаю: ані те, ані інше. Просто вони нормальні люди, у яких на місці і гідно працюють душа, розум і совість. І нам теж треба одужувати.

Читайте також: Команда «Всеосвіти» долучилась до акції «Глобального прибирання» водойм

Джерело: mel.fm