Хочете, щоб ваша дитина почала читати книжки? Помалюйте з нею!

У магазинах полиці ломляться від низки книжок: у твердій або м’якій обкладинці, із яскравими малюнками, великими шрифтами тощо. Та малеча все ніяк не звертає увагу на них увагу. Як пояснити дитині, що читання може бути одним із найзахопливих занять? Фахівці розповіли про важливих 9 кроків, які допоможуть дітям полюбити книжки. 

 Знаходьте те, що наближує автора до дитини 

Залучати дітей до класики літерутари варто з того, що знайоме їхній свідомості. Дітям подобається страшне і смішне. Тому вони люблять і впізнають Миколу Гоголя, нехай навіть із фільмів жахів.

Ніс, чорти, утоплені – це їм цікаво. Їм смішно, коли розламується хліб, а в хлібі ніс, або ніс у вигляді генерала молиться в церкві, – пояснює Микола Коломієць, засновник студії Aza Niza Maza та куратор Дитячої програми Бієнале молодого мистецтва (Харків).

Добре працюють прив’язки біографічні та побутові. Пан Микола розповідав малечі про те, що Микола Гоголь полюбляв спагетті, однак ніхто його не розумів. А для більшості дітей макарони є улюбленою їжею. 

Віра Павлюк, засновниця студії «Малювці» (Львів) досліджувала з дітьми українське бароко через творчість Сковороди, парадний портрет, історію Західної України – аж до страв, які тоді готували.

Багатий різноманітними продуктами і прянощами стіл, річ чуттєва і легко зрозуміла, став ключем до цілісного уявлення про епоху, – говорить викладачка. 

 Працюйте з поезією 

Декотрі експерти вважають, що з дітьми потрібно читати поезію, бо саме вона допомагає якнайкраще фантазувати. 

Якщо читати дитині поезію змалечку, то до трьох років вона вже матиме сформований мовний апарат, – зазначає засновниця студії D16 art lab Віра Толмачова.

Поезія вводить дитину у стан фантазування, вона вчить уникати шаблонів у вигадуванні історій.

Микола Коломієць розповідає: Рима в поезії непідконтрольна, а тому дає нові відгалуження думки – допомагає дитині вивести сюжет картини в несподівану площину. Поезія вчить міняти регістри: змішувати високі матерії з побутовими. А це дає радість впізнавання. Метафора ж, що лежить в основі поезії, – це частина гри, зрозуміла дитині. От у Гоголя така кількість метафор на одиницю тексту, що це вже майже поезія. 

 Використовуйте візуальний ряд та фантазуйте 

Малюйте з дітьми портрети автора та героїв. Використовуйте метафори з віршів, щоб оживити роботи. За допомогою візуалізації дітям можна подати найскладнішу тему. Наприклад, Харківський ЛітМузей, який базується на колекції Розстріляного Відродження, запросив дітей з Aza Nizi Maza зробити скульптури відомих письменників. Проєкт назвали «Українські супергерої 20-х» .

Спершу дітям розповіли і про символічне значення цих письменників для культури, про контекст та побут тих часів, показали тогочасні карикатури.

Так, Володимира Сосюру – лірика – діти зробили заквітчаним кущем, з шиєю витягнутою наче квітка. Миколу Хвильового – фізкультурником, який як гирі тягає НКВДшника і колгоспника. Це та тяжкість, якою він прокачується.

Віктор Домонтович (Петров) перетворився на кентавра. Так діти висловили подвійність його долі: рафінований автор інтелектуальних романів – і можливо подвійний шпигун. Після фрази «вершки української літератури» діти зробили кентавру-Домонтовичу ще й вим’я.

 Грайте в ігри 

Можна пограти у «Літературну мафія» – де задіються картки за шаржами про письменників 20-х.

Або у «Будинок «Слово» – настільна гра, яку проводять у Харківському ЛітМузеї, саме тут можна відвідати квартири перших пожильців будинку і навіть "відчути на собі" розкуркулення та обшуки. Хоч і не по-справжньому.

А на основі творчості Володимира Сосюри, в музеї придумали гру в фанти.

Витягаєш побутове запитання, і випадкову відповідь – рядок із Сосюри. Абсурдні поєднання дають стимул до обговорення, – пояснює логіку авторка лекцій про «супергероїв 20-х» Марина Куценко.

Вивчаючи Михайла Семенка, каже Марина, також створювали футуристичну мову:

Вибираєш наосліп корінь, префікс і суфікс – виходить слово «суморфник», а хто це такий? Може це сусіда Семенка по Марсу? Так діти вчаться відчувати мову.

 Влаштовуйте мозкові штурми 

Година-друга поетичного фрістайлу дає безліч сюжетів для подальшої художньої творчості. 

От у Гоголя був великий ніс. От він написав історію, в якій ніс – пішов. Що може відбутися на цьому шляху? У колективному обговоренні вискочив Ван Гоголь. «Мертвые души»/«Мертвые уши». От вам малюнок «Ван Гоголь сжигает мертвые уши». І от ми вже говоримо про різні пласти світової культури, –  так аргументує необхідність обговорення творчості письменника з дітьми Микола Коломієць.

 Дайте дітям розчаклувати ідолів 

Не можна робити ікони з людей. Нав’язування культового персонажу в освіті небезпечне: у дітях зрощують здатність до поклоніння, і вона лишається в свідомості. Виростаючи, людина може вбивати за дуже дивні надумані ідеали, – заначає Микола Коломієць.

Викладач вважає, що зараз Тарас Шевченко не дуже близький дітям, бо він їм незрозумілий.

Вчителі читають «Мені 13-й минало, я пас ягнята за селом» і говорять: от, він трудився, а ви мажори, в телефони ввіткнулися! А треба показати дітям, що він теж міг жартувати, – зазначає Микола.

Віра Павлюк теж вважає, що люди люблять ліпити кумирів і відгороджуватись від них:

Бо оця велична постать багато за що несе відповідальність, а ми ні. Мене тішить, що зараз громадяни починають брати на себе відповідальність – звідси й тенденція до розвінчання сивочолого бронзового Шевченка.

Студія «Малювці» вже два роки робить акцію «Намалюй Шевченка» : діти звідусіль надсилають їм свої портрети Тараса, а студія публікує альбом на Facebook.

 Робіть комплексні історії 

Можна обговорювати не лише твір і постать автора, а зшивати книжку, робити ілюстрації, придумували шрифти й обкладинки.

Мистецтво – явище цілісне, як саме життя, яке неможливо розлінувати і поділити на шматки, – зазначає Віра Павлюк.

Микола Коломієць вважає, що спільне творення книжки або журналу, допомагає дітям розкритися й навчитися працювати в колективі.

Дітям мають замовляти ілюстрації, – переконана Віра Толмачова. – Пару років тому ми для «Фабули» ілюстрували «Чигиринського сотника» Леоніда Кононовича. Там чорти, відьми верхи на вепрах, дракони і хлопчик з великим серцем – скажіть мені, хто краще за дітей це намалює?

 Займайтеся своєю освітою, батьки 

Літературні проєкти для дітей – це освіта ще й для батьків. Віра Толмачова пригадує, як відвідувачі її студії малювали на вірші Сергія Жадана і батьки запитували хто це.

Більшість із них вивчилися в 90-ті, намагалися вижити в двотисячні, їм було не до гуманітарної освіти. Після нашої виставки батьки почали купувати поетичні збірки Сергія, – розповідає викладачка. 

Багато хто з батьків, займаючись з дітьми, відкриває для себе й художників:

Ми робили серію «Малюй як Матісс». Через два роки один з батьків з гордістю показував фотографії з Дрезденської галереї: от, дивіться, ми Матісса бачили.

Та найголовніше, говорить викладачка, за допомогою малювання в дітях можна вирощувати загальнолюдські цінності. Наприклад, у 2018 році до Дня захисту дітей студія робила серію малюнків «Любити. Не бити».

 Не вирішуйте за дитину 

У сучасному світі ніхто не має монополії на інтерпретацію. У цьому переконана експертка харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук:

Ми, як музей, можемо тільки зробити фонди загальнодоступними, зафіксувати або реконструювати факти. Задача викладача теж – запропонувати подумати. У школах, зазвичай, вивчають історію літератури (або мистецтва) в хронології – а що за цими змінами стилів, напрямків, імен? Ніхто не пояснює дітям – а навіщо взагалі читати?

Коли діти малюють письменників вони їх привласнюють. Автор перестає бути «чужим – «паралельним» їхньому життю. Микола Коломієць радить за можливості малювати хоча б один твір в тиждень і головне – не казати, що саме малювати.

Він пригадує історію свого ученика Льва Данилова, який намалював роботу «Тарас Птиченко».

Це одна з найуспішніших у соцмережах робіт нашої студії, – розповідає Коломієць. – «Чому я не сокіл, чому не літаю» – ця тяга до польоту близька дітям. Хлопець повірив у себе. Йому в минулій студії сказали: «Ти не зможеш!» А я йому показав кількість лайків і перепостів його «Тараса Птиченка», і він побачив, що його мистецтво затребуване.

Cподіваємось, ці поради стануть для вас дуже актуальними і корисними, а дітвора почне із захопленням читати різноманітну літературу. 

Вас також зацікавить: 

• Намалюй свій урок! Розповідаємо про скрайбінг;
• Як полюбити читати – радить наймолодша «буктюберка» України.

Авторка: Любава Кулинич

Посилання на Уп.Життя: https://life.pravda.com.ua/