В'єтнам: особливості системи освіти екзотичної країни

Якби саме у цю мить вам запропонували б відвідати будь-яке місце на земній кулі, то щоб ви обрали? Іспанію, Туреччину, Англію чи Африку? Ми ж вам пропонуємо здійснити віртуальну подорож до В’єтнаму та познайомитися із особливостями освіти цієї екзотичної для туристів країни.

В’єтнам розташований в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря. Столицею є місто Ханой.

В’єтнамці починають вивчати граматику у 4-5 років, знайомляться з основами арифметики, довколишнього світу і моралі. Школярі В’єтнаму навчаються 12 років. 5 років – початкова школа; 4 – середня; 3 – вища.

Обов’язковим є здобуття саме першого щаблю. Учні, які завершили другий і третій щаблі, здають державні екзамени, від результатів яких залежить їхня подальша доля. У В’єтнамі популярні платні заняття, хоча юридично вони не обов’язкові, однак без них важко здавати екзамени на наступні щаблі.

Шкільна програма складається з таких предметів: в’єтнамська мова і література, іноземні мови (загалом англійська, інколи французька, китайська чи російська), біологія, фізика, хімія, математика, історія, географія, право і етика, інформаційні технології, фізкультура і уроки праці. На уроках діти вивчають основи садівництва, електроніки і столярної справи.  

Музика та уроки мистецтва вивчаються лише у молодших класах, а учням старших класів пропонують курс профорієнтації. Знання оцінюються за 10-бальною шкалою: для уникнення перездачі учню потрібно набрати мінімум 5 балів.

У невеличкому селі племенів мнонгів – одного із 54 народів В’єтнаму – навчання коштує приблизно 370 000 донгів (400 гривень на місяць). Сім’ї, які не можуть платити за навчання, можуть отримати пільги. Для цього треба зібрати всі документи і з’їздити до місцевого управління. Затрати на бензин і оренду сусідського автомобіля не дозволяють цього зробити неплатоспроможним мешканцям.

Заняття у школах розпочинаються о 7 ранку і тривають до вечора. Під час двогодинної перерви школярі повинні встигнути пообідати, відпочити і підготуватися до наступних уроків.

На уроках не дозволено дискутувати та ставити запитання, а за допис у Фейсбуці, з критикою на партію, можна отримати реальний тюремний строк.

Згідно з 35 статтею Конституції В’єтнаму, прийнятою 15 квітня 1992 року: «Мета освіти – формування та виховання особистості, здібностей громадян; підготовка кваліфікованих, підприємливих та ініціативних трудівників, що володіють почуттям національної гордості, а так само високими моральними якостями, які прагнуть робити внесок в справу збагачення народу і побудови могутньої Батьківщини, що відповідають вимогам будівництва і захисту Вітчизни ».

Середньою і вищу освіту контролює Міністерство освіти і професійної підготовки. Державне фінансування покриває половину шкільного бюджету – на інші школи знаходять кошти самостійно.

У підпорядкуванні Міністерства праці, осіб з інвалідністю та соціальних справ знаходяться «школи перевиховання». До них відправляють неповнолітніх правопорушників. У програмі увага акцентується на культурне і моральне виховання, а студентам допомагають освоїти одну із професій за їхнім вибором.

У 2016 році, відповідаючи на питання депутатів Національних зборів, міністр освіти В’єтнаму Фунг Суан Нья констатував необхідність реформ в освіті і сформулював слабкі сторони освітньої програми:

• Насичений теоретичними знання графік навчання не залишає дітям часу на ігри, творчість, відпочинок та інші, на перший погляд, важливі речі.
• Строга ієрархічна система «вчитель – учень» передбачає вертикальну передачу знань і не дає поля для пошуку, фантазії та експериментів.
• В’єтнамські школярі рахують зі швидкістю калькулятора і можуть зазубрити імена всіх імператорів династії Ле, але задачі, які вимагають творчого підходу і нестандартного мислення, викликають у них здивування і безпорадність.

Щороку у В’єтнамі понад мільйон учнів старших класів здають вступні іспити до університетів і коледжів, однак лише 15% із вступників стають студентами. А 5-10% випускників ЗВО знаходять роботу із середнім рівнем доходів – 7-13 млн донгів в місяць (приблизно 8-15 тисяч гривень). 

Проблема в освіті полягає у розставленні пріоритетів. Концентруючись лише на тому, щоб отримати високі бали і відмінні екзаменаційні оцінки,  студенти попадають в пастку: ступінь і сертифікати в’єтнамських університетів не визнаються і не є гарантом працевлаштування.

Ще одна проблема – застаріла освітння програма. Відсутність зв’язків між викладацькою та дослідницькою діяльністю, різниця між освітньою програмою і фактичними потребами ринку, заважають ефективності освіти.

Нагадаємо, нещодавно «Всеосвіта» писала про те, що в одній із шкіл Англії учні розмовляють 38-ма мовами. 

Джерело фото «Мел»: https://mel.fm/