«Обережно, 18+»: як захистити дітей від шкідливого медіаконтенту?

Українське законодавство забороняє показ контенту, що може завдати шкоди дітям, але не визначає критеріїв шкідливості. Тобто існують цікаві написи на кшталт 0+, 4+, 12+, 18+. Ці цифри-застереження є майже на всіх товарах та послугах, які можуть потрапити у дитячій кругозір. Ми дивимось на них, «дякуємо» виробнику за турботу та споживаємо цей контент на свій розсуд. Чи правильно ми робимо? Як така інформація зі застереженням впливає на дитину? Хто і як стежить за виконування даних обмежень? Чи треба захищати наших дітей від шкідливого контенту медіапростору?

Розібратись з цими питаннями та зробити власні висновки, журналістам «Всеосвіти» допомогли юрист та психолог.

Затвержена в Україні система вікової класифікації відеопродукції оцінює зміст фільму, концерту або іншої передачі перед його показом, та визначає більш наближену вікову категорію. Це порада, адже вікову категорію фільму, наприклад, телеканал визначає на свій розсуд. Тому при показі того чи іншого фільму на двох різних каналах може стояти різна позначка. Більш детально розібратись з питаннями регулюючого законодавства з даної проблеми нам допоміг радник юридичної компанії «Statio group», адвокат Денис Чернов.

Питання правового регулювання такого «шкідливого контенту» визначається Законом України «Про захист суспільної моралі», Постановою КМ України «Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» та спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом – Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення «Про затвердження Системи візуальних позначок з індексом кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована».

З історії, до сьогодення:

Класифікації кіновідеопродукції по категоріям за віком споживача вперше була запроваджена в Україні в 2011 році. Тоді рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення була прийнята система візуальних позначок в залежності від аудиторії, на яку вона розрахована, а саме:

• зелене коло (загальнодоступно для усієї аудиторії);
• жовтий трикутник (перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками або з відома батьків);
• червоний квадрат (перегляд рекомендується тільки дорослими).

Згодом, новим Рішенням Нацради №117 було введено в дію оновлені візуальні позначення для кіновідеопродукції, що транслюється на телебаченні території України. Відтепер кіновідеоконтент поділяється на три категорії залежно від аудиторії. Його трансляція на телебаченні має супроводжуватися відповідними візуальними позначками:

Без позначки	категорія І – без обмежень (загальнодоступна) Фільми цієї категорії розраховані на глядачів будь-якого віку, зокрема і на дітей. Вони максимально прийнятні для сімейного перегляду, оскільки порушують теми, цікаві та зрозумілі більшості глядачів незалежно від віку, інтелектуального рівня, світогляду та політичних переконань, соціального стану тощо. Такі фільми характеризують відсутність грубості, насильства, жорстокості, непристойних виразів у будь-якій формі. Реалії складної дійсності повинні відображатися з максимальною умовністю.
	категорія ІІ – перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками (особами, що їх замінюють) або з відома батьків (осіб, що їх замінюють) Перегляд фільмів з індексом «12+» можливий дітьми від 12 років тільки у присутності батьків у зв’язку з тим, що такі фільми можуть містити деякі сцени, які батьки вважатимуть неприйнятними для самостійного перегляду дітей. З метою інформування батьків щодо демонстрування фільму з індексом «12+» телерадіоорганізація забезпечує наявність відповідної позначки впродовж усього показу такого фільму.
	Перегляд фільмів з індексом «16+» заборонено особам віком до 16 років у зв’язку з тим, що такі фільми можуть містити сцени з обмеженим ступенем насильства та жорстокості, як бійки, застосування зброї без надмірного кровопролиття, обмежене зображення нещасного випадку або катастрофи, а також сцени, що включають короткі та епізодичні зображення оголеності, епізодичне використання ненормативної лексики, що присутні в оригіналі за задумом режисера і необхідні для розвитку сюжету.
	категорія ІІІ – перегляд рекомендується тільки повнолітніми глядачами Стосується фільмів, що рекомендовані для перегляду тільки повнолітніми глядачами. Фільми цієї категорії прирівнюються до фільмів з індексом «18», встановленим відповідно до пункту 7 Положення. До зазначеної категорії належать фільми, які можуть містити сцени насильства, жорстокості, зображення катастроф, жахів, відвертої оголеності, імітації інтимних стосунків. Їх наявність повинна бути виправдана логікою сюжету та втілена на екрані з максимальним ступенем умовності.

Відсутність на екрані будь-якої позначки свідчить, що кіновідеопродукція належить до І категорії та розрахована на глядачів будь-якого віку. Фільми, заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні, та без права трансляції на телебаченні – не підпадають під жодну категорію.

Зі свого боку, питання визначення «шкідливості» контенту вирішується на стадії держреєстрації та видачі компаніям прокатного посвідчення. Так, під час державної реєстрації для кожного фільму встановлюється один з індексів, що визначає глядацьку аудиторію та відповідно до нього умови розповсюдження і демонстрування фільму.

Хто це контролює?

Функцію контролю за виконанням умов розповсюдження і демонстрування контенту для обмеженої глядацької аудиторії доручено МВС, Мінкультури, Держкіно, ДФС, Держкомтелерадіо. А щодо контролю за додержанням вимог Закону України «Про захист суспільної морал» – це до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в межах своїх повноважень.

У такий спосіб, держава лише «фільтрує» телевідеоконтент, індексуючи його візуальними позначеннями по категоріям за віком споживача, тим самим попереджуючи про його зміст. Право вибору – дивитись чи ні – залишається за глядачем.

Висновок: Вас ніхто не покарає, якщо ви будете дивитись недозволене. Як і навряд чи хтось перевірить ваш вік, коли натиснете на екрані позначку «Мені вже є 18». Тільки тоді залишилось ще одне питання: Чи варто прислухатись до порад, наданих державою?

Це риторичне питання, відповідь на яке відоме лише батькам. А допомогти в прийнятті рішення можуть цікаві та змістовні поради від психотерапевтки і сімейної консультантки в методі позитивної психотерапії, практичної психологині Каріни Тиморської.

«Обмежувати неможна дозволити» – кожен з батьків обирає самостійно, де ставити кому, не дивлячись на те, що існує офіційне маркування медіа-продукту. З одного боку, сучасні діти зростають в такому щільному потоці інформації, що її неможливо фільтрувати зі сторони повністю. З іншого, велика кількість контенту є шкідливою чи навіть деструктивною для психіки, розвитку дитини та її особистісного становлення.

Орієнтуватись на маркування чи ні?

0+. Чим менша дитина, тим пильнішим має бути батьківський фільтр на медіапродукти, що вживає дитина. Ігри, мультфільми та кіно мають бути розраховані на певний дитячий вік. І це не забаганка, а необхідність. Чим менша дитина, тим більший вплив на неї може справити жахітливий сюжет, криваві сцени, сцени насиллля чи відвертої порнографії. Причому результати перегляду можуть бути віддаленими у часі та проявлятися у несподіваних необґрунтованих страхах, змінах в поведінці дитини, агресії чи навпаки замкненості. Особливо, якщо ненароком співпало з періодом інтенсивного розвитку уяви чи емоційним станом дитини. У цьому випадку легше вберегти, ніж ліквідувати наслідки. Тим паче, що встановити функцію батьківського контролю можна з легкістю на більшості гаджетів.

10+. Діти ростуть і природно зростає коло їхніх інтересів та можливості взаємодії з медіа-пристроями. Та це не означає, що батьки мають стояти повністю осторонь. Чим ближче підходить підлітковий вік, тим важливіше як саме батьки спілкуються з дитиною, що про неї знають та що їх об’єднує. У пригоді стануть сумісні ігри чи перегляди медіа-контенту. Навіть, якщо дорослий активно не фільтрує інформацію у доступі дитини, важливо вміти її обговорювати. Вчити відрізняти фантастичну вигадку від реалій часу, розуміти метафоричність контенту, формувати не толерантне ставлення до жорстокості та насилля. Не просто нарочистими промовами про добре і хороше, які проходять повз вуха і тим більш повз серце дитини, а щирими роздумами та розмовами, власним ставленням та думками озвученими в голос. Звичайно, важливо не тільки і не стільки говорити, скільки слухати та ОБГОВОРЮВАТИ. З повагою ставтесь до думки дітей, уточнюйте аргументи. Якщо ви хочете обмежити доступ дитини до певного контенту, то чітко та зрозуміло висловіть чому, вислухайте думку дитини з цього приводу, обговоріть заперечення, а не просто забороняйте.

Важливо, щоб батьки були в курсі, чим саме цікавиться дитина, що дивиться та в які ігри грає, щоб вчасно втрутитись за необхідності.

16+. Кінець підліткового віку та перехід до юнацтва часто супроводжується деяким відстороненням від батьків. Особливо, якщо на попередніх етапах стосунки не склалися. В цей час медіа-канал може стати одним із провідних каналів комунікації. Зокрема вчасно підсунута книжка, ввімкнений фільм чи прослухана разом музика може стати полем для комунікації між батьками та дітьми, обговоренням ідей та світогляду, ниточкою, що пов’язує та повертає радість спілкування.

Забороняти вже пізно, слухати та обговорювати саме час. Заокрема не тільки рекомендувати контент, який ви вважаєте корисним, а запитувати рекомендацій дітей. Що варто дивитись, слухати чи читати на їхню думку. Не бійтеся віддавати кермо корабля, що пливе у інформаційному потоці, дослухайтесь та запитуйте. Дайте можливість вашим дітям показати той світ, в якому живуть вони! Адже не дивлячись на спільну територію проживання, всесвіти пізнання можуть бути паралельні.

Тож нехай нас оточує лише «правильний» контент та йде нам на користь.

Нагадаємо, раніше Всеосвіта писала про результати онлайн-опитування серед батьків і вчителів. 

Авторка: Любава Кулинич