5 секретів тварин для допитливих

Матильда Мастерс, мандрівниця і дослідниця, написала книгу «Чи може жираф облизати свої вуха?», в якій простою мовою відповідає на 319 запитань про тварин, наше тіло та науку. Ми обрали 5 секретів зі світу тварин і переклали, аби здивувати не лише чомучок, а й вас самих.

Секрет №1
 Брат, але не відображення у дзеркалі 
Двох однакових зебр не існує!

Зебри – дуже красиві конячки з чорними та білими смужками. Але чи знаєш ти, що смужки на тілі кожної зебри унікальні? Неможливо знайти на світі двох тварин абсолютно однакового забарвлення!

Навіщо зебрі смужки, дорослі, чесно кажучи, не знають. Навряд чи їх можна вважати камуфляжем, адже трава в савані, де живе зебра, не біла і не чорна. Деякі вчені припускають, що такий малюнок задуманий природою, щоб збивати з пантелику лева – головного ворога зебри. Коли хижак дивиться на таку конячку в русі, смужки починають з'являтися у нього перед очима. Є ще одна гіпотеза, пов’язана з маскуванням – коли табун зебр знаходиться на пасовищі, хижакам важко розрізнити, де закінчується одна особина і починається інша, тож у них складається враження, що це один великий звір, у якого чимало ніг та голів. Інші вчені впевнені, що такі смужки відлякують отруйних комах, треті – що зебри за допомогою забарвлення впізнають одна одну.

Спочатку люди вважали, що зебри – це білі тваринки з чорними смужками. Таке припущення з’явилось тому, що у них білий живіт. Однак серйозне дослідження довело, що все навпаки: зебра – чорна конячка з білими смужками.

Кумедно, але зебри чудово розрізняють кольори, попри те що самі вони чорно-білі. І навіть у темряві тварини добре бачать. У зебр також добре розвинений слух, а вуха можуть повертатися в усі боки та вловлювати безліч звуків. А ось нюх і смак у них слабші від інших сенсорних каналів.

Стадо зебр називається гаремом. У ньому завжди є дорослий самець і декілька самок з лошатами. Молоді жеребці, які поки не знайшли собі супутниць, живуть окремо, ніби справжні холостяки.

Зебри сплять тільки тоді, коли поруч «чергують» побратими. До того ж, роблять це стоячи, щоб встигнути втекти, якщо поруч виявиться ворог. Приручити зебру майже неможливо. При найменшій небезпеці вона панікує і тікає.

Секрет №2
 Ловись, рибко, велика і… велетенська? 
Китова акула – найбільша риба у світі

Зараз ти, напевно, подумаєш: «А як же синій кит?». Однак, кит – це не риба, а ссавець! Середній розмір китової акули – близько 10 метрів. Найбільший екземпляр, який коли-небудь вдавалось заміряти, був довжиною у 12,7 метра. Але аквалангісти й рибалки розповідають, що бачили вісімнадцятиметрових китових акул!

Живуть ці хижачки майже у всіх океанах. Скільки їх усього, сказати складно. Вчені вважають, що десятки тисяч. У порівнянні з іншими акулами китова плаває повільно, зі швидкістю приблизно п'ять кілометрів на годину. При цьому вона рухає всім тілом, а не тільки хвостом, як більшість інших акул.

Китові акули можуть дожити до ста років, а дитинчат заводять в районі тридцяти. Через це, а також через їх повільність цим рибам зараз загрожує вимирання.

Хоча китова акула досягає чималих розмірів, вона не є небезпечною і не стане нападати на тебе, якщо знаходитиметься поруч. Але все рівно будь обережний: риба може випадково зачепити тебе своїм гігантським хвостом.

Плаваючи в океані, китова акула тримає пащу відкритою і збирає дрібних рибок, кальмарів і планктон (це дрібні рачки, водорості та інші організми, що переносяться течією). Коли паща закривається, весь цей «суп» величезна рибинка проціджує через зябра: вода виливається назовні, а їстівну частину ковтаючи, вона проштовхує до стравоходу. За годину китова акула може так «відфільтрувати» близько п'яти тисяч літрів морської води.

Головні вороги китової акули – косатка й людина. М'ясо цієї риби їдять, а з плавників варять суп. Жиром з печінки китової акули просочують човни, а зі шкур (вартість яких досить висока), роблять взуття і сумки.

Секрет №3
 Гострі ікла, довгі ніжки, знає ховрашків доріжки 
Птахоїд-голіаф розміром з тарілку

Візьми в руку яблуко. Приблизно стільки важить павук птахоїд-голіаф, важкоатлет серед павуків. У довжину він досягає 28 сантиметрів від кінчика однієї витягнутої лапи до кінчика протилежної. Ця відстань називається розмахом ніг. Іншими словами, величиною цей павук з тарілку.

На щастя, в наших околицях птахоїда-голіафа можна зустріти нечасто. Він живе в Південній Америці, де харчується комахами, гризунами, кажанами, зміями, ящірками та іноді птахами. Зголоднівши, павук кидається на тварину і впивається в нього отруйними іклами, які досягають двох сантиметрів в довжину. Розташовані ікла в волохатих щелепах-хеліце́рах.

Голіаф справді чималий, але існує павук і більший від нього. Це павук-мисливець з Лаосу. Розмах його ніг сягає тридцяти сантиметрів. При цьому тільце у нього мініатюрне – усього п'ять сантиметрів у довжину.

Секрет №4
 У часи, коли риба вила гніздо… 
Іноді риби сидять на гілках

Уявімо: залазиш ти на своє улюблене дерево і раптом – з сусідньої гілки на тебе дивиться ... риба! Так, таке може трапитися і, скоріш за все, це буде риба-повзун.

Лабіринтові риби, до яких належить риба-повзун, навчилися жити в воді, малонасиченій киснем. Вони тепер навіть мають особливий орган дихання – лабіринтом, який знаходиться у них на голові, між очей. Риби вдихають повітря над водою і стискають його в лабіринті. Зі стисненого повітря повзуни отримують кисень і будують сітки з бульбашок, в які відкладають свої ікринки.

Люди знаходили живих риб навіть на вершечках дерев, тому думали, що повзуни самі вилазять нагору. Але у 1927 році один кмітливий дослідник з'ясував, що риби живуть на дереві не з власної волі.

Через те, що вони часто плавають близько до поверхні, їх ловлять птахи, які, зі свого боку, ховають здобич серед гілок, щоб з'їсти пізніше, а потім забувають про це. Оскільки повзуни можуть обійтись без води, вони ще кілька днів «живуть» у верховітті.

Риби-повзуни можуть самостійно переповзати з однієї водойми до іншої. Найчастіше це відбувається під час посухи, коли рідне озеро міліє. Зазвичай на пошуки води вирушає одразу кілька рибин.

Секрет №5
 Що? Де? Хрю-хрю! 
Свинки знають свої імена

Після людиноподібних мавп, китів, слонів і воронів свині, ймовірно, найрозумніші тварини на Землі.

• Вони спілкуються один з одним, видаючи до двадцяти різних звуків.
• У свиней є складна мова рухів тіла, за допомогою якого вони попереджають своїх родичів про небезпеку і висловлюють емоції.
• Свиня знає своє ім'я і швидко навчається.
• Мама-свиня співає поросятам пісеньки, коли малеча смокче молоко.
• Вчені довели, що свині можуть планувати справи на найближчий час і розуміють людей, коли тим щось від них треба.
• Деякі свині здатні навіть грати в комп'ютерні ігри. Вони розуміють, що за допомогою джойстика можна рухати предмети на екрані комп'ютера, досить швидко розбираються в правилах гри і навіть показують кращі результати, ніж шимпанзе.

Дикі свині (кабани) – дуже охайні тварини. Вони обвалюються в бруді лише для того, щоб за допомогою землі, яка засихає, захистити свою шкіру від сонячних променів та паразитів. Кабани обирають собі постійне місце для туалету. Зазвичай далеко від гнізда.

Тож, чи не завести тобі замість домашнього улюбленця, тямущу свинку?

Вас також може зацікавити:

• 5 дивовижних фактів про тварин, від яких діти будуть у захваті!
  Про це у книжках не напишуть: чому корали полюбляють цілуватись та як вийшло, що кити й бегемоти – ледь не двоюрідні брати?
• Сови під новим кутом
  Цікаві факти та саморобка – для цікавого уроку про птахів

• Географія: близька і масштабна
  Як зробити так, щоб у ваших учнів під час уроку забивало подих від зацікавленості та подиву знає «Всеосвіта»! Розповімо і вам ТОП-5 способів захопити географією.

• Поради нушівцям: 5 способів безтурботних обчислень
  Рахувати? Та, хіба ж це проблема?

• Піца – у поміч: вивчення дробів у незвичайний спосіб
  Які вони – дроби по-італійськи?