Бути чи не бути Новій українській школі?

Після оприлюднення результатів цьогорічного голосування, мабуть, не було освітянина, який не думав над тим, що за вектор розвитку освіти обере новообрана влада. Ми проаналізували найсвіжіші інтерв’ю представників команди Володимира Зеленського у галузі освіти й науки та виокремили найголовніші тези, які допоможуть збагнути на чому планує зосередити свою увагу новий Президент України.

Найголовніше, що ми змінимо – зміст освіти, відповідно до вимог сучасного світу і найближчого майбутнього.

 Що нова команда планує робити? 

Ми змінимо систему освіти: з освіти минулого – на освіту майбутнього. Для цього плануємо оновити освітню та наукову інфраструктуру.

Йдеться не лише про фізичну інфраструктуру, а й про технічну – методичне забезпечення, заробітна плата вчителів та обслуговчого персоналу, доступ до нових технологій, підручників, засобів зв’язку тощо.

 У чому Зе!команда бачить проблему? 

Представники Українського інституту майбутнього проаналізували опублікований звіт Державної служби статистики України «Загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади України» в контексті елементарного оснащення українських шкіл і виявили приголомшливі, як для ХХІ століття, відомості:

• Системи опалення є в 15 726 школах. А в 454 (2,9%) школах України немає системи опалення взагалі! Це означає, що ці заклади освіти змушені щороку закриватися з листопада до травня включно.
• Водогін і, відповідно, їдальні або буфети з гарячим харчуванням є в 14 849 школах з 16 180. Тобто, в 1 331 школі (8,2%) немає води!
• Якщо в школі немає води – вочевидь, що в ній немає й санвузлів всередині будівлі. Мінімум, в 1 331 школі туалет знаходиться на вулиці!
• У 7 821 школі (48,3%) немає гарячої води!

 Як щодо фінансування? 

Видатки зведеного бюджету на шкільну освіту впродовж 2015–2017 років коливаються від 2,4 до 2,8% ВВП (у 2017 році 2,8% ВВП у грошовому еквіваленті – це 84,3 млрд грн). Попри збільшення фінансування середньої освіти в Україні з початку 2017 року, галузь залишається недофінансованою.

Наша команда спрямовуватиме свої зусилля на інвестування в освітній простір, наукові лабораторії та цифровізацію освіти.

 Детальніше про цифровізацію освіти 

Інформаційні технології, які є рушієм розвитку сучасного суспільства, дуже слабко представлені в закладах середньої освіти:

• близько 700 закладів середньої освіти (понад 4%) взагалі не мають комп’ютерів;
• близько 1700 освітніх закладів не підключені до інтернету (10,5%);
• серед 313 тис. комп’ютерів в школах: 108 тис. (34,5%) не підключені до інтернету, 37 тис. (12%) – технічно несправні, а 191 тис. (61%) – перебувають в експлуатації понад 5 років.

Можна безліч коштів і часу витрачати на створення електронних підручників, спеціальних веб-сайтів для їх розміщення – і все це буде марно, якщо у шкіл не буде фізичної можливості їх використати через відсутність комп’ютерів та інтернету.

 Про школу мрії 

Коли людина закінчує школу, вже є повноправним громадянином: може брати кредити, відкривати корпорації. Але зовсім непристосована. Вона не обов’язково піде у вищу освіту, бо школа має готувати до дорослого життя. Навчати сучасних технологій, універсальних речей – шукати інформацію, аналізувати й відрізняти правду від брехні.

Треба навчати інформаційної гігієни. І, хоч як дивно це звучить, людяності. Прищеплювати навички емпатії та формувати емоційний інтелект.

В нинішніх умовах, в яких навчаються діти зараз, не дуже зрозуміло, як саме можна опанувати навички інформаційної гігієни, медіа-грамотності, емоційного інтелекту, принципів гендерної рівності та поваги, культури, цінностей, толерантності й десятків інших знань, вкрай необхідних випускнику школи в сучасному світі.

 Як пан Сергій пропонує розв’язати основні освітні проблеми? 

 Крок №1:  Провести тотальний аудит усіх закладів середньої освіти.

Під час ревізії визначити першочергові потреби та виділити необхідне фінансування для оновлення або реконструкції шкіл. В разі недоцільності подальшого функціонування деяких із закладів освіти – забезпечити механізми довезення учнів та вчителів до інших місць навчання.

 Крок №2:  Забезпечити школи базовим інфраструктурним обладнанням (йдеться про опалення, водопостачання, гарячу воду та санвузли в приміщеннях школи).

Це життєво-необхідні умови для дітей у ХХІ столітті, тож коментувати кожен з цих пунктів окремо немає потреби.

 Крок №3:  Підвищення поваги та престижу професії вчителя й науковця.

Варто збільшити фінансування вчителів, забезпечити їм механізми фінансування підвищення кваліфікації та дозволити педагогам вдосконалювати свої знання в тих центрах перепідготовки, де вони вважатимуть за потрібне (для цього МОН вже зробило перші кроки).

Це лише перші необхідні кроки, необхідні для забезпечення шкільної інфраструктури, але вони дозволять вчителям і дітям принаймні бути в комфорті під час шкільних занять.

Озвучені плани, вочевидь, вкрай глобальні, тому потребують на запровадження навіть не декілька років. Однак, зважаючи на те, що новообрана команда обіцяє підтримку, відхилятися від обраного курсу не варто. Можливо, в освітній вектор надалі внесуть певні корективи, але полярних зламів Нової української школи чекати не слід.

Розвиваймо українську освіту й не зупиняймося!