Головним критерієм під час виставлення оцінок учням є об'єктивність. У школі вчитель постійно знаходиться у процесі тотального оцінювання: властивостей, якостей, відносин, дій дитини, поведінки – оцінюється все, що залучене у сферу відносин «учитель-учень».
Своїми міркуваннями щодо об'єктивного оцінювання поділився Олексій Богданець у групі «Навколо Науково» у фейсбуці:
І здавалося б, що може бути простіше – є тематичні оцінки, виводиш середнє арифметичне і маєш семестрову – на перший погляд, все просто. Отож, перша тематична (оцінка за вивчену тему) – 8, друга – 10, третя – 10. За семестр виходить – 9,33.
За його словами, кожен вчитель, та, напевно, і дитина на підсвідомому рівні відчувають, що найбільша прірва між оцінкою «9» і «10». Якщо «9» – ти середньостатистичний «четвірочник», а «10» – ти в «елітному клубі» відмінників.
Чи може оцінка або судження людини бути абсолютно об'єктивними?
Тут чиста філософія. Аби бути абсолютно об'єктивним, думка людини має сформуватися самостійно, вільно від будь-яких авторитетів. Але навряд чи таке можливо, адже знання ми черпаємо з книг, фільмів, підручників і передач – від тих чи тих авторитетів, – пише пан Богданець.
Він вважає, що навіть якщо вивчити різні джерела, протилежні одне одному, і сформувати думку, на базі загальних знань, це буде краще, ніж відтворювати думки єдиного авторитету, втім, це все одно можна назвати «міксом» на базі чужих суджень.
Зрозумів я тільки те що, я максимально об’єктивний тільки тоді, коли кажу, що я не можу бути повністю об’єктивним.
Також Олексій Богданець додає, що відмовившись від накопичених знань, відмежувавши себе від інформації та авторитетів, людина все одно не може бути об'єктивною, тому що в такому випадку її знання виявляться близько нуля. Хоча саме такі люди зазвичай вважають себе найбільш об'єктивними.
Читайте також: Електронні журнали та щоденники: МОН розпочало безкоштовне поширення сервісу серед шкіл