Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

4 березня 2019 о 12:00
5 0

"Батьки – ангели школи": досвід успішної співпраці вчительки з батьками

Інтерв'ю з Оленою Сулявою, вчителькою початкових класів про успішну співпрацю з батьками і про формат батьківських зборів.

Співпраця вчителя і батьків – це ключ до успішного навчання і виховання дітей. Однак, як показує досвід, не всі батьки цікавляться шкільним життям своєї дитини. А хтось лише раз на рік навідується на батьківські збори. Як вчителю налагодити комунікацію з батьками, і як зробити так, щоб вони приходили у школу не примусово, а за власним бажанням – про це нам розповіла вчителька початкових класів спеціалізованої школи I-II ступенів-ліцею №157 Олена Сулява.

Олена Сулява

Пані Олена має чималий досвід викладання, вона постійно контактує з батьками своїх учнів, бо вважає їх своїми напарниками у справі розвитку, навчання і виховання дітей.

До того ж пані Олена є авторкою навчального комплексу для букварного періоду навчання грамоти в 1-му класі, який отримав гриф Міністерства освіти і науки.

Спеціально для читачів “Всеосвіти” пані Олена поділилась безцінним досвідом співпраці з батьками, про незвичайний формат батьківських зборів і про “Ангелів школи”. 

 

 Скільки часу батьки повинні присвячувати дитині? 

На мою думку рівно стільки, аби дитина відчувала любов батьків, їхню зацікавленість успіхами дитини, їхнє бажання допомогти, підбадьорити в разі невдачі. 

 Як залучити батьків до відвідування батьківських зборів? 

Зазвичай батьки приходять на батьківські збори без примусу. До того ж батьківські збори організовую не часто – всього 2-3 рази на рік. Більшість з них проходять в щирій і теплій атмосфері. На перших зборах перед набором дітей до 1 класу завжди даю можливість кожному батькові чи матері представитись і коротко розповісти, чого вони чекають від школи. Це займає хвилин 40, не більше. Тобто 40 хвилин продуктивного спілкування. От з цього й починається взаємозв’язок між батьками та вчителем. Я демонструю: для мене важлива Ваша думка, хто Ви, чого прагнете, чого шукаєте для своєї дитини. Нерідко використовую слайд-шоу дитячих світлин, так би мовити, даю емоційний звіт за певний період роботи класу. Також на зборах ми граємо, даруємо компліменти, обійми й цукерки. Вирішуємо поточні справи, на початку навчального року завжди мріємо, плануємо щось цікаве на рік. До того ж проводимо тренінги щодо виховання дітей. Хочу поділитися книжками, які мене надихають та ідеї яких я беру за основу тренінгів: А. Фабер, Е. Мазліш «Як розмовляти з дитиною, щоб вона слухала, …».

Обов’язково говоримо про сучасні тенденції в освіті, про те, як в наших умовах можна втілити найкращі здобутки в цій сфері. Останні збори просто мене приголомшили завзяттям батьків. Хочу розказати, як це відбувалось. Батьківські збори проводились у вересні 2018 року. Я на той момент була приємно вражена від перегляду онлайн-курсів EdEra. Отже я починаю розповідати про методичну систему «Щоденні 5» і пояснюю, що було б цікаво і для наших дітей втілити нові ідеї, але треба переставити меблі. Хочу зазначити, що у той час у мережі Facebook був поширений пост про те, що батьки не повинні нічого робити в школі, а отже все лягає на плечі адміністрації. Я була трохи шокована таким підходом і сама не знала, як бути. Це ламало усе моє бачення стосунків вчитель-батьки. Позаяк я нічого не просила, але ж відчувала, що ніяк не переставлю ті меблі. І ось збори закінчуються, а мої «матусі-красуні» підхоплюються і запитують: «То куди меблі ставити?». Я була приємно вражена:) Лише за 15 хвилин ми, наче ті мурахи, «накинулися» на шафи, дивани і в нас стало не гірше, ніж у фінській школі. Один раз в моїй практиці були збори, після яких я хотіла звільнитися. Так, звісно ж і таке було. Але інші 100 зборів – то ніби зустріч зі старими щирими друзями.

 Якими мають бути батьківські збори? Традиційні, коли батьки збираються і обговорюють проблемні питання чи це має бути інший формат?

Я не знаю, який існує зараз формат. Збори можуть і повинні бути різними, в залежності від цілей, які вони мають досягти. (Нині в нас цілий арсенал методів і прийомів проведення тренінгів, семінарів, зборів. Обирайте той, що ближчий Вашій натурі, що найкраще задовольнить потреби батьків і дітей. Робіть те, що любите. Любіть те, що робите. І вперед. Дійте!).

 Чи є у вашій школі сімейні заходи: дискусійні клуби, круглі столи та неформальні зустрічі для батьків? 

Так, звичайно. Саме такі зустрічі найбільш популярні. Вони частіше проводяться, ніж загальні батьківські збори.

 У США існує національна асоціація батьків і вчителів, яка виступає за захист дітей під час навчання. На вашу думку, чи доцільно таку асоціацію створювати в Україні? 

Так, думаю, що доцільно. Я була в США і впродовж 3 тижнів відвідувала уроки в різних школах штату ЮТА. Моя сестра там живе, тож я змогла побачити школу очима вчительки (відівідувала уроки американських колег) й очима мами (супроводжувала племінників до школи і назад, робила з ними домашні завдання). Це були 1, 2, 3, 6 та 10 класи. Я знаю, що й американці скаржаться на свою систему освіти. (Наприклад, про це пишуть Кен Робінсон і Джон Гатто). Проте багато чого цікавого я для себе побачила. Останнім часом все частіше, у соціальних мережах, які впливають на свідомість громадян, я чую ідеї на кшталт «Школа безкоштовна», «Нехай самі вчителі все роблять», «Ремонти ми не повинні робити», «Меблі ми не переставляємо», «Вам скажуть – це ж для ваших дітей. А ви не будьте дурнями, нічого не робіть!». Так, сподіваюсь з часом буде повністю знятий фінансовий тягар, який все ще покладений тією чи іншою мірою на батьків. Але треба чесно визнати: школа – це таке енергопоглинаюче середовище, що без допомоги сторонніх повноцінно функціонувати вона не буде ніколи. Це просто треба визнати! Що я маю на увазі? Школі потрібні волонтери і до того ж потрібні в різних сферах.

Такі «Ангели школи», які будуть вдихати в неї життя: реальне, різнобарвне, радісне, розумне. Зрозуміло, що крім штатних працівників – вчителів, техперсоналу, адміністрації, соціальної служби. В американській школі я бачила, як працює саме такий волонтерський підхід. Батькам пропонується на добровільних засадах допомагати школі 2 рази на семестр по 8 годин. Я не просто бачила на власні очі аркуш, куди батьки записувалися для допомоги класу (у зручний для них та вчителя час), а й сама разом з моєю сестрою (мамою учнів тієї державної школи) працювала 4 години в офісі. Ми множили копії завдань, вирізали фігурки для роздаткового матеріалу, креслили, клеїли тощо. Ми повноцінно працювали 4 години, а разом – 8 годин.

Тому, коли ми говоримо про захист дітей під час навчання, мабуть, варто визнати: повноцінний захист дітей можливий лише за умови тісної, приязної, доброзичливої співпраці вчителів та батьків учнів. Батьківська громада має стати не просто контролюючою, критикуючою спільнотою школи, але й повинна активно співпрацювати з нею.

До речі, волонтерські програми в Україні лише починають зароджуватися. Вони ще не такі популярні і не такі потужні, як в Європі чи США. Не секрет: волонтерство визнано психологами, як один із вагомих факторів, що впливає на здатність людини почувати себе щасливою. Інакше кажучи, я вбачаю у волонтерстві потужний ресурс для побудови доброзичливих стосунків узагалі в суспільстві й в школі конкретно. Я не раз пересвідчувалась, який чудовий вплив можуть мати розроблені вчителем і батьками заходи й уроки. Звичайно, я не перекладаю на батьків свої обов’язки, але їхні ініціативи завжди намагаюсь підтримати й органічно вплести в навчальний і виховний процеси. Коли батьки допомагають школі, я називаю їх АНГЕЛАМИ школи. Вчительська любов до дітей помножена на батьківську любов до дітей дають щедрі врожаї у вигляді добрих стосунків між дітьми в класі, щирих усмішок, зняття напруги на уроці та у спілкуванні вчителя й батьків, і багато іншого.

Що конкретно ми робимо разом?

  • Разом розробляємо і проводимо з батьками квести для дітей у вихідний день (раз на рік);
  • батьки діляться секретами своїх професій;
  • спільно розробляємо й проводимо майстер-класи;
  • їздимо на екскурсії у вихідні.

 Як часто ви інформуєте батьків про життя школи? Які інструменти для цього використовуєте? 

Інформую щодня. З сучасними цифровими технологіями гріх не створити групу у Вайбері. Спільно з батьками ми розробили правила цієї групи. Щодня я надсилаю домашні завдання для тих дітей, хто хворіє. Час від часу даю короткі поради щодо виховання дітей, розповідаю про найближчі плани в роботі класу. Раз, два на тиждень виставляю музичні відеоролики із світлинами дітей. Нещодавно на трудовому навчанні ми з учнями посіяли на підвіконні зелень (салат, петрушку, кріп тощо). Тепер раз на тиждень я відсилаю в батьківську групу фото сходів рослинок. Це наше життя і це нам усім цікаво. Робота з батьківською групою в середньому займає у мене від 10 до 40 хвилин на день.

 Який час є найкращим для спілкування з батьками? Чи це нормально, коли батьки пишуть вчителю у пізню годину і чи повинен вчитель відповідати на такі повідомлення? 

Бути щирим, відкритим, це звичайно ж – чудово. Я саме за такий підхід. Але й вчитель, крім цікавої роботи, має право і на відпочинок, і на особисте життя. Тому, звичайно, пізні дзвінкі на вчительський телефон неприпустимі. На щастя, я знаю лише кілька разів у моїй практиці, коли батьки телефонували мені у вихідний день чи ввечері, щоб вирішити конфліктні ситуації, які складалися між учнями класу. Одного разу навіть довелося нам з чоловіком відмінити похід до театру, тому що одна мама була дуже занепокоєною. Ситуація дійсно потребувала негайного вирішення. Я відчула, що мушу втішити ту маму. До речі, ми вирішили ситуацію по телефону й після вихідних вже ніколи не поверталися до того питання. Ми проговорили півтори години. Що зробиш. Усі ми люди.

Мабуть, того неформального спілкування у ході якого ми встигаємо і спланувати заходи, і поговорити про успіхи дитини – достатньо. Тому мої вечори й вихідні, як правило, вільні для моєї сім’ї. До речі, останнім часом Вайбер дуже допомагає нам домовлятися про зустрічі. Короткі фрази, стікери, смайлики – і безліч питань вирішено:)

 Розкажіть, будь ласка, про індивідуальну роботу з батьками. 

Схема працює приблизно так: батьки пишуть мені особисто у Вайбер і просять домовитись про зустріч. Ми знаходимо зручний для батьків і для мене час. Зустрічаємось, і я вислуховую пропозиції батьків. Далі ми спільно шукаємо вирішення проблеми. Якщо потрібно, пропоную звернутись на консультацію до психолога, логопеда, дефектолога. І коли проблема вже вирішена, пишемо слова подяки, надсилаємо смайлики. Отож життя продовжується. Так само діє схема, коли я є ініціатором зустрічі з батьками. На батьківських зборах я вже давно не розглядаю питання про виховання чи навчання окремих дітей. Для цього у нас є індивідуальні зустрічі з батьками.

Звичайно, люди всі різні. Відповідно і настрій у кожного постійно змінюється. Якщо хтось сказав образливі слова (іноді таке буває), то в нас є чарівні слова, які можуть нам допомогти в багатьох складних ситуаціях. Це – «ВИБАЧТЕ» і «ДЯКУЮ».