Неймовірні історії кохання українських класиків

«Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини», – так про кохання писав український письменник Іван Франко. Кохання окриляє людину і наділяє її неймовірною енергетикою. Раптом ми беремо перо і починаємо писати ліричні вірші, хоча «майстром слова» ніколи не були. У такі моменти ми відчуваємо себе Ліною Костенко або Павлом Тичиною, які також писали вірші, присвячені своїм коханим половинкам. До речі саме про кохання українських класиків ми сьогодні і поговоримо. У їхньому житті були історії щасливого і нещасного кохання, що й, власне, надихало їх на створення літературних шедеврів.

Олена Теліга 

Українська поетеса Олена Теліга за все життя кохала лише двох чоловіків. Першим її обранцем став вчитель з української мови – кубанець і бандурист Михайло Теліга, з яким вона згодом одружилась. Олена про чоловіка писала: «Любов свобідна, Михайлику, і я ніколи не візьму ніяких обіцянок і нічого такого... Робіть, любий, як знаходите краще, ходіть всюди, знайомтесь, танцюйте, «фліртуйте». І мені Ви ніколи не зробите неприємности».

Згодом у житті Олени з’явився чоловік значно старший за неї – це був Дмитро Донцов. Поетеса пописувала почуття до нього, як «паталогічними»: «але, безперечно, сильними і дуже щирими». Захоплення Олени іншим чоловіком віддалило її від Михайла.

У 1942 році Олену розстріляли в Бабиному Яру, але на добровільну смерть слідом за поетесою пішов і Михайло.

 Павло Тичина 

Історія першого кохання Павла Тичина схожа на «Любовний трикутник». Спочатку він був закоханий у дочку письменника Івана Коновала – Поліну. Їхній роман тривав не так довго, і дівчина покинула Павла. Цикл віршів «Панахидні співи» поет присвятив саме Поліні. У дівчини була менша сестра Інна, яка закохалась у Тичину.  Він називав її дуже ніжно – Нюся. У дівчині Павло вбачав образ своєї коханої – Поліни, тому її смерть стала для нього ударом. Після смерті Нюсі Павло вважав, що більше не зустріне кохання свого життя і мав наміри стати монахом.

Та доля усміхнулась поету і він зустрів Ліду Папарук, з якою одружився лише через 17 років. Подружжя прожило разом майже півстоліття.

 Василь Симоненко 

Український письменник був у душі справжнім романтиком і писав зворушливі листи своїй дружині Люсі. Подружжя зустрілось у редакції «Черкаська правда». У коханні Симоненко зізнався  Людмилі словами: «Люся! Люся! Я боюся, що влюблюся». Василь і Люся часто не бачились через навчання і військову службу, але він писав їй романтичні вірші. Близько двадцяти листів збереглися і на сьогодні.

Скільки любові вміщено тільки у ці рядки: «Прошу тебе тільки, не забувай, що для мене ти значиш більше, ніж всі дівчата на світі. Це – щиро», «Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю – дуже скучив». 

 Євген Гребінка 

Першим кохання українського письменника була сестра його однокласника – Мар’яна Новицька. Їх пов’язували довготривалі стосунки, поки Євген не поїхав до Петербургу на роботу. Пара обмінялась обручками та домовилась чекати одне одного, однак Мар’яна не стримала своєї обіцянки і вийшла заміж за іншого. Згодом відвідуючи Україну Євген познайомився з Марією Ростенберг, яка була сиротою.

Пара одружилась, і у новоспеченої сім’ї народилась донька Надійка. Хвороба Гребінки швидко забрала його життя, і Мар’яна залишалась виховувати доньку сама.

 Іван Франко 

Серце Франка заполонила Ольга Рашкевич. Однак через певні обставини вони так і не були разом, до того ж батьки дівчини були проти Івана. Письменник присвятив їй IX поезію у «Зів’ялому листі»: «Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, незгоєні рани, невтішні жалі...».

Після нещасного кохання до Ольги Іван захопився трьома дівчатами: письменницею Уляною Кравченко, вчителькою Климентією Попович та представницю відомого роду Білинських Ольгою. Та і з жодною з цих жінок Франко не пов'язав своє життя. Наступним коханням Франка була полячка Юзефа Дзвонковська, але й з цією дівчиною у нього не склались стосунки.

Та згодом його обраницею стала уродженка східної України Ольга Хоружинська. У їхньому шлюбі народилося четверо дітей. Іван Франко пізніше згадував, що ніколи не кохав Ольгу, він ставився до неї, як до друга чи сестри.

Посилання на сайт ipress.ua: https://ipress.ua/