Чи повинні батьки заповнювати шкільний щоденник? Думки експертів

Сьогодні різноманіття вибору шкільних щоденників просто вражає: з твердими чи м’якими обкладинками, з ілюстраціями чи зображеннями світових зірок, з додатковою інформацією чи без. І який би щоденник учень не обрав, він має пам’ятати, що це – його основний шкільний документ. Як правило, щоденник повинен виглядати охайним, без закарлюк і різних поміток. Тому за ведення щоденника все частіше відповідають саме батьки. Вони роблять записи в щоденнику, стежать за його охайністю, і красивим почерком розписують навчальний тиждень свого учня. Проте є батьки, які не займаються такою справою і вважають, що це обов’язок кожного учня – вести щоденник самостійно.

Що робити у такій ситуації? Чи повинні учні заповнювати щоденник? Чи має він бути охайним, або ж навпаки, з помилками і помітками? “Всеосвіта” вирішила запитати думку в авторитетних експертів у різних галузях стосовно ситуації із щоденниками. 

Ірина Басіста, дитячий та сімейний психолог

Однією із задач у виховавнні дітей перед батьками стоїть "підготувати дитину до самостійного життя". І саме такий підхід потрібно використовувати у формуванні будь-якого навику. А це значить, щодо самостійного заповнення щоденника слід йти поступово. Спочатку показати приклад, як це робити правильно, при цьому показати стільки, скільки дитині потрібно для розуміння. Наступний етап – дати дитині спробувати це робити самостійно, але під контролем дорослого. Дорослий, своєю чергою, хвалить дитину за старання та спроби, навіть якщо вони далекі від ідеалу. Потім батьки і діти можуть працювати над тим, що вийшло.

До прикладу, можна відмітити, що саме у дитини виходить добре, і лише потім звернути увагу на те, над чим потрібно попрацювати або покращити. Зверніть увагу! Ми не говоримо про помилки, або що вийшло погано. Пам’ятайте, що дитина тільки вчиться. Далі можна уже запитувати її думку про те, що в неї вийшло добре, а що вона б хотіла покращити, і хвалити її за старанність та бажання над цим працювати. Поступово ведення щоденника передавати дитині, але залишати на контролі дорослого. Спочатку раз в два дні, потім два рази на тиждень, і вже потім раз на тиждень і т.д. 

Якщо ви запитаєте про про час формування такої звички та з якого віку готувати дитину, то я відповім так, що чітких часових меж не має, оскільки є індивідуальні особливості кожної дитини, та сім’ї. Головне, щоб цей процес допомагав дитині і стосунки між батьками і дитиною залишались теплими. Також нагадаю, що дитина може нести відповідальність за свої вчинки лише після 12 років, оскільки лише з цього віку формується частина мозку, яка відповідає за вміння нести відповідальність за свої вчинки і розуміти причинно-наслідкові зв’язки вчинку. Не вимагайте від дітей швидких результатів, пам’ятайте, що головне – ваші з нею стосунки, а не лад і охайність у щоденнику. Це навик, який формується поступово, а дитинство буває лише раз в житті!

Евгенія Захарченко, адвокатське бюро

Ведення щоденника взагалі не є чимось обов'язком, бо цей документ купується батьками виключно за звичкою. Немає жодного Наказу МОН, який би регулював чи визначав критерії ведення щоденника.

Тетяна Бачек, директор Центру у справах сім’ї та жінок Деснянського району міста Києва

Бажання прокоментувати викладене запитання пов’язано із великою кількістю запитів до наших психологів. Запитів стосовно дітей і “зручних” підлітків, а також вже “дорослі” звернення щодо конфліктів, які пов’язані із відсутністю сепарації (відділення дітей і батьків). Більше того, внутрішні конфлікти – це сучасний виклик українського суспільства. Що в свою чергу бере початок від основ виховання наших батьків, їхніх батьків, родинної моделі стосунків і т.п. Розглядати питання заповнення щоденника варто в двох контекстах: широкому і вузькому. У першому випадку це про індивідуальні потреби дитини (допомога батьків дітям потрібна по-різному). У другому – про розвиток конкретних якостей, наприклад самостійності, відповідальності, пам’яті, право на помилку та її виправлення тощо. Тобто ці дві призми – основний фільтр, через які мають проходити батьки. І однозначної відповіді немає, що конкретно з першого класу, незалежно від того, чи вміє дитина писати – вона сама має заповнювати щоденник (це звісно жарт).

Скажіть, якщо ви бачите, що ваш син/донька потребує допомоги для того, щоб навчитися це робити самостійно, ви допоможете?! Так. Проте для кожної дитини це потрібно в різній мірі, і тільки ви, як батьки, знаєте/відчуваєте (вірю, знаєте/відчуваєте!), в якій саме. Проте інший фільтр, вузький, є вам помічником в тому, щоб вчасно відпустити. Вчасно дати основи правил поведінки в школі, вчасно підготовити до відповідальності, вчасно навчити бути чемним, вчасно навчитися говорити про свої потреби, вчасно допомогти із щоденником, і вчасно віддати це у сферу контролю самої дитини.

Чи даєте ви право жити своїй дитині, чи хочете підкоригувати своє життя? Головний принцип – врахування потреб вашої дитини і системний підхід. Враховуйте, на що реально діти здатні і в чому вони ще дійсно потребують допомоги. Враховуйте, чи є ви для дитини безпечним дорослим, до якого можна прийти за допомогою. Враховуйте маніпуляції та будьте послідовними. І знайте, потурбуйтеся про щастя всередині вас, бо дитина всотує це – вміння бути щасливим.

Олена Єременко, Толстосум, інтернет-магазин

Щоденник – це інструмент, за допомогою якого учень організовує для себе інформацію. Коли ти вмієш користуватися інструментом – він допомагає. Школа – це місце, де діти вчаться використовувати різні інструменти, які будуть корисними для них у майбутньому. Навіщо батькам заповнювати щоденник за свою дитину? Вони ж вже вміють і щоденник вести і справи свої планувати. Я вважаю, що треба дати дитині шанс навчитися організовувати свої справи і записи самостіно і не заважати їй самій вести свій щоденник.

Валентина Лебедева, НМетАУ

Починаючи з третього класу дитина повинна заповнювати щоденник самостійно. У 1-2 класах це повинні робити батьки. Це звісно ж добре, коли щоденник охайний, але це не повинно бути самоціллю. Головне – щоденник має бути зручним і корисним, а дитина, щоб усвідомлювала його користь. 

Думок стосовно цього питання є чимало, але кожний з нас діє так, як відчуває. Поважайте своїх дітей і звертайте увагу на проблеми, з якими вони не можуть впоратися самостійно. А в коментарях під цією статтею або на сторінці у Фейсбуці (https://www.facebook.com/vseosvita/) ви можете поділитися власними думками.