Уроки життя: як учні можуть навчитися співпереживати?

Вміння правильно співпереживати людині – це завжди запорука хороших і міцних взаємовідносин. Але що робити тоді, коли людина не може розповісти про свої проблеми чи труднощі у житті, і в той же час, не може співпереживати іншому? Особливо це стосується школярів. Все ж є способи подолання цієї проблеми, і про один з них ми вам розповімо.

Історії – це один із способів, через яке людство передає мудрість для вирішення складних проблем життя. Художня література для людей старшого віку багата на історії, які допомагають викликати співчуття до людей, які, здавалось б, відрізняються один від одного. Тож найкращий спосіб, як допомогти учням посилити ступінь співпереживання – написати діалоги для літературних персонажів.

Запропонуйте своїм учням стати психологом для персонажів. Коли діти, які мають особисті проблеми, стають психологами, вони можуть знайти схожі проблеми і у літературних героїв. Отож, у такий спосіб вони намагатимуться подолати свої труднощі і персонажа. Для школярів, які не мають серйозних особистих проблем, це допоможе розвинути почуття співпереживання ще більше, то ж у будь-який момент вони можуть допомогти людині у конкретній ситуації.

Процес терапії «психолог для персонажів»

Школяр має написати діалог між собою і персонажем, який зазнав сильного стресу. Звернувшись до літературного героя, як до реальної людини, учень має розібратися у ситуації і задати питання: що трапилось? чому так сталось? чим я можу допомогти? які дати поради?

Чотири етапи написання діалогів:

1. Говорити правду: школяр дозволяє персонажу у вільній формі висловити свої думки, створює спокійну атмосферу.

2. Визнання почуттів: учні просять персонажа ідентифікувати свої затяті тривожні думки, і допомогти йому зрозуміти, як ці думки впливають на те, що він зараз відчуває. На цьому етапі школярі переходять від базового розуміння до умовиводів, коли вони читають між рядків, щоб виявити основні емоції.

3. Аналіз дій: школяр допомагає персонажу зрозуміти, що його/її дії залежать від почуттів. Гнів можна виплеснути на невинних людей. Учні, які рухаються по таксономії Блума вгору, глибше вивчають ключові сюжети.

4. Рух вперед: учні заохочують до спілкування з позитивними людьми і допомагають іншим. Вони підтримують героя на його життєвому шляху, від приреченості до віри в себе. В результаті, учні намагаються вирішити проблему і створити життєздатні рішення для свого персонажа.

Головна ціль таких діалогів – дати кожному учню можливість знайти підтримку. Попри усі негаразди і важкий емоційний стан, літературний герой продовжує рухатись далі і досягає успіху у певній справі. Коли діти ставлять себе на місце пересонажів, який перемагає свої труднощі, то у житті їм легше впоратись зі своїми проблеми, бо так само зробив їхній герой. Основна увага зосереджена на тому, щоб допомогти персонажу розповісти про свої проблеми. Таким чином одкровення будь-якого учня повинно відбуватися органічно, мати відношення до переживань персонажа і знаходитися на рівні комфорту учня.

Посилання на Edutopia: https://www.edutopia.org/