Китайська освіта: чим захоплює та дивує країна

Довгий час могутня і незалежна країна – Китай, була закритою від іноземців. Китайці здавна існували поза історичними процесами у Європі і лише з Великими географічними відкриттями про цивілізацію, що своїм корінням сягає у глиб віків, дізнався увесь світ.

Сьогодні, Китай – одна з наймогутніших країн світу, яка випереджає усіх не лише передовими IT-технологіями і швидким економічним ростом, але й за рівнем освітою не поступаються жодній країні. До речі, китайська система освіти продумана і вдосконалена багатовіковим досвідом. Перші школи у Китаї з’явились в 3 тисячолітті до н.е і були названі так: «сян» і «сюй». Підхід до шкільного навчання у Древньому Китаї зводився до мінімуму: взаємоповага між учнем і вчителем; наставник дбав про те, щоб учні навчилися самостійно створювати і вирішувати різноманітні завдання. Поступово розвиваючи і змінюючи свої позиції на міжнародній арені, Китай став «завоювати» впливовий авторитет серед науковців всього світу. Зі зростанням інвестицій та великим потоком туристів, Китай тепер активно розвиває наукові центри і готує фахівців високого рівня. То ж в чому полягає особливість системи освіти Китаю, чому тисячі студентів, а серед них і українці, їдуть до Піднебесної здобувати освіту, і взагалі, як це – бути студенткою китайського вишу? Спеціально для «Всеосвіти» викладачка китайської мови на мовних курсах «Cicerone», репетиторка та арбітражниця – Катерина Фощан розповіла про усі тонкощі вивчення китайської мови та навчання за кордоном. 

Катерина вже очікувала мене біля затишної кав’ярні, тож познайомившись одна з одною, ми зручно вмостились на м’якому дивані та замовили по ароматній каві. Виявляється, Катерина поєднує в житті дві несхожі одна на одну професії: арбітражниця в IT-компанії і викладачка китайської мови. Тяга до складних та незвичних мов у Катерини з’явилась давно. Навчаючись в Київській гімназії східних мов, дівчина вивчала англійську і мову фарсі або Перську (офіційна мова Ірану). В 11 класі юна учениця постала перед вибором: куди йти навчатися далі? Вчителі радили школярці йти на дизайнера, адже дівчина захоплюється малюванням, та вона вирішила зробити так, як веліло серце, і подала документи до Київського національного лінгвістичного університету. Чому ж Катерина обрала китайську мову, досі не знає. Каже, що це був миттєвий порив.

Перша поїздка до Китаю: мовні курси в місті Циньдао

Після другого курсу в лінгвістичному університеті, ми з моєю подругою вирішили поїхати навчатися до Китаю. Це було літо і ми були в пошуках курсів в Україні, які допомагають студентам поїхати до Китаю. Отож без будь-якої допомоги батьків нам вдалось знайти курси, де було запропоновано три варіанти на вибір: перша програма коштувала дорого; друга – трішки дешевше; третя – нова і по ній ще ніхто не їздив. Ми звісно ж, погодились на останній варіант, і неабияк хвилюючись, бо це була моя перша в житті поїздка за кордон, відлетіли на 2,5 міс навчатись на мовних курсах в місті Циньдао.

Циньдао – це портове містечко. Місто розташоване на півострові Шаньдун і є найважливішим портом, військовою базою і промисловим центром. Ми були приємно вражені, все довкола, що нас оточувало, дивувало і захоплювало. Здається, що 2,5 міс це не так багато, але володіти китайською мовою ми стали набагато краще. І взагалі я зрозуміла таку істину, що мовні курси дали мені набагато більше, ніж навчання в університеті, за яке я платила гроші і постійно мусила ходити на заняття з роздруківками. Китайські викладачі пояснюють все дуже просто і доступно. А сама мова постійно спрощується і скорочується, бо усі поспішають, країна швидко розвивається.  

Група у нас була змішана – це молоді люди віком від 20 і до 90 років з різних країн світу. Навчання тривало з 8 ранку по 12. 00 годину. Перериви тривають 15 хвилин. Найбільше мене вразила територія кампусу: басейни, кав’ярні, бібліотеки, спортзал, крамниці, столові тощо. З будь-якого виходу, а їх чотири (4 сторони світу) можна без проблем сісти на транспорт і поїхати у справах. Гуртожитки нас вразили не менш: на першому поверсі – охорона, ліфти, лобі, своя столова типу KFC, апарати для гарячої води. Це трішки дивно, адже вони п’ють гарячу воду навіть в аномальну спеку. Від нашої кімнати ми теж були у захваті: велике вікно, кондиціонер, багато вільного місця. У нашому гуртожитку можна жити по 1-2 людини, але я була в інших студентських гуртожитках і жахнулась від побаченого, китайці живуть у жахливих умовах, але це ж не кругом там. До чого нам довелось звикати, то це до подушок наповнених травами. Спочатку це було незручно, а потім дуже сподобалось.

Після третього заняття в нас була тема «Кафетерій», тобто як замовити поїсти, що потрібно відповісти офіціанту чи бармену. Це було вражаюче, коли ми з подругою на перерві пішли обідати і я змогла замовити те, що хочу, мене зрозуміли і принесли правильне замовлення. Я зрозуміла: те, що я щойно вивчала в аудиторії, одразу застосовувала знання на практиці. Так як в Китаї ми були вперше, то усе тут було незрозуміло. Але нам допомагали адаптуватися не лише китайці, але й дуже хороший знайомий – українець. Ми познайомились з ним у Китаї, він давно тут проживає, має родину. Виглядало комічно, як він усю нашу групу проводив до банкоматів, показував, що потрібно натискати, як користуватися тим чи іншим. І взагалі з грошима у Китаї в мене виникали постійні проблеми. Тож моя вам усім порада: взяти з собою чим більше готівки, бо не факт, що банківська картка України правильно працюватиме в Китаї, навіть, якщо вас запевнили в інакшому.    

Загалом навчання було нескладним: у нас було вдосталь часу, що познайомитися з цією країною краще. Особливо хочу відзначити підручники, які використовували китайські викладачі. Навчання відбувалося китайською мовою. З англійською, як мабуть усі знають, там великі проблеми. Отримані знання ми відразу застосовували на практиці. А це ж дуже важливо. Саме ці підручники я привезла до України і користуюсь ними у своїй викладацькій практиці. Перша поїздка в Китай виявилась дуже насиченою і якщо не звертати уваги на поведінку китайців, і на їхні дивні звички, то вам неодмінно усе сподобається, увесь цей колорит ви привезете з собою. Після недовгого перебування, ми повернулись додому і вже почали готуватися до наступної поїздки, тільки більш масштабної.

Спроба друга: навчання в університеті

Почався третій курс навчання  в лінгвістичному університеті. Ми з подругою вирішили, що будемо готуватися до наступної поїздки, але на рік. Бувши ще під приємними враженнями від Китаю, ми вирішили поїхати навчатися знову до Циньдао, але обрали університет – Ocean University, який входить в ТОП-10 кращих вишів країни. Вирішили все робити самостійно без допомоги жодних компаній. Написали листа до університету і чекали відповіді. Але її не було. Виявляється, якщо ти хочеш отримати відповідь, потрібно відправити понад тисячу листів. Нам все-таки відповіли і на радощах, ми почали збирати речі.

Довідка:

Циндаоський океанографічний інститут — інститут у Китаї. Веде дослідження у галузі океанології і водного господарства, є одним з головних комплексних інститутів при Міністерстві освіти Китаю. Створений у 1924 р. Засновник — професор Хен Чубень. Циндаоський океанографічний інститут має право на присудження вчених ступеней доктора, магістра і бакалавра. Структурно Циндаоський океанографічний інститут має 12 інститутських відділень, 30 факультетів по 38 основних спеціальностях. Інститут має 73 лабораторії і своє науково-дослідне судно водотонажністю 3500 тонн.Інститут підтримує тісні зв'язки з понад 50 вузами та науково-дослідними інститутами в 35 країнах світу.

Не скажу, що навчання в університеті принесло таке ж задоволення, що й мовні курси. Виявилось, що викладачам все рівно на все, що відбувалося навколо. Ми були у групі «Е» – це високий рівень володіння китайською. Всього їх є п’ять: від «А» до «Е. Був дивний предмет, сенс якого ніяк не зрозумію: ми дивились фільми і потім їх обговорювали. Мені здається, що це дуже пасивна практика. А екзаменом мав бути наш власний фільм. Група теж була цікавою: 35-річний італієць, 89-річна кореянка – справжній «живчик», полячка, тайванець і росіянин. Якщо перший раз нам з житлом пощастило, то вдруге – ні. Виявляється, хто перший заїхав, той і поселився. Ми попросили допомоги у нашого знайомого і спільними зусиллями нам вдалося знайти квартиру. До речі, в перший ліпший готель не так просто заселитися: у закладі має бути відповідний дозвіл на заселення іноземців.

Отож навчання в університеті було не надто цікаве, але не можу сказати, шо воно мені не згодилося. Рік в Китаї нам дав багато нового: знань, практичних навичок, нових друзів, ще більше сміливості, яскравих емоцій, які не має з чим порівняти. Їхня культура дуже цікава і це безумовно, вабить туристів з усього світу.

Китайська – не англійська: яку мову легше вивчати?

Я вважаю, що китайська мова набагато легша за англійську. А все тому, що в китайській мові є чотири тони. Мої студенти навчаються за підручниками, які я привезла з Китаю: там усе дуже просто і головне – зрозуміло. Я веду різні групи і можу сказати, що кожна група, навіть якщо це початківці, роблять швидкі успіхи. У мене немає якихось правил чи системи, якій я слідую. Я просто розповідаю, де це слово використовується, у яких випадках, пояснюю чому саме так а не інакше. Групи в нас складаються максимально з 4-х людей. Усі розуміють, чому прийшли вивчати китайську. Я віддаюсь своїй справі на усі 100%, а особливо мене тішить, коли я бачу, що людині це дійсно цікаво. Так, я втомлююсь від викладання і часом думаю «Як тепер дійти додому», але мені це дуже подобається. Вивчати китайську мову можуть навіть ті, хто зовсім не знає англійської. В Україні, на жаль, не має хороших підручників для навчання, щось звісно, можна замовити в інтернеті. Дуже часто мене люди запитують  «А як швидко я вивчу китайську?». Усе буває по-різному. Ідеально знати китайську, як і будь-яку іншу мову, можливо за умови, коли ти живеш у тій країні. Тож я вважаю, що усе залежить від хорошого підручника і великого бажання людини. Чомусь усі іноземні мови прирівнюють до англійської, але це не так. Щось схоже є між ними, звичайно, але різниця у вимові і звуках.

Практично на кожному моєму занятті є аудіювання і диктант. Кожна минула тема доповнює нову. Моїм студентам подобається мій підхід до викладання, тож такого б хотілося і в моєму університеті. Вважаю, що якби викладачі замінили підручники, внесли якогось різноманіття у вивчення мов, то це б дало кращі результати.

Культурний шок: плюси і мінуси життя в Китаї

Китай дивує кожного, хто сюди прибуває. Усе тут, як в програмі «Світ на виворіт». Я зрозуміла просту істину – не звертати уваги на те, що відбувається навколо і отримувати задоволення. Усе хороше і позитивне, що можна перейняти у китайців – це їхнє ставлення до чистоти та бруду. Так, китайці трішки неохайні, але вони одразу за собою прибирають, тим паче навіть у під’їздах дуже чисто. По-друге, це чітка система якій вони слідують в усьому. В Китаї є так звані «міста-привиди». Це велика кількість пустих висоток, які будуються для переселення людей з одного міста чи району до нових квартир. Якщо у будинку закінчується термін експлуатації, то людей заселяють у нові, а старі зносять і на їхніх місцях «виростають хмарочоси». Усе відбувається дуже швидко. По-третє, навряд чи тут зустрінеш пенсіонерів, які не задоволені своїм життям. Літні люди в Китаї почуваються щасливо, вони постійно подорожують, вивчають іноземні мови. Зранку можна спостерігати таку картину, як дідусі та бабусі займаються фізкультурою, грають в гру «сокс», яка дуже корисна для суглобів. Підлітки зазвичай гуляють у компанії. Усі дружні та веселі, ніхто ні з ким не конфліктує.

Усе довкола викликає захват, щирий подив і часом, не порозуміння. Китайці не соромляться природних проявів свого організму, обожнюють гарячу воду і їжу. Щодо останнього, то я вважаю, що китайська кухня найкраща у світі.

Взагалі я б не хотіла залишатися жити і працювати в Китаї, але раджу абсолютно усім туди поїхати і «пропустити крізь себе» всю атмосферу і їхнє життя. Нам є чому навчатись у китайців і, водночас, наша культура не менш різноманітна і колоритна. Українці мають змогу поїхати навчатись до Китаю безкоштовно, але якщо пройдуть курси Конфуція та здадуть відповідні екзамени. Але хочу роз’яснити такий момент, що екзамени існують для тих, хто вже вивчає мову, для філологів, які хочуть побачити свій рівень. Якщо вам пощастить і ви успішно здасте екзамени, то можете безкоштовно їхати до Китаю. Платити ні за що не потрібно, але ви будете позбавлені можливості обирати місто і навчальний заклад. Тож в будь-якому випадку потрібно завжди пробувати і досягати успіху.

Ми з Катериною ще довго сиділи і розмовляли про найдивнішу країну в якій їй довелося побувати двічі. Її розповідь про незвичайних китайців, їхні чудернацькі звички і традиції захоплювали і, водночас, розбурхували мою уяву. Вона надихнула мене на вивчення китайської мови і при найкращій можливості я собі обіцяю, що поїду в Китай.

Варто сказати ще декілька фактів про китайську систему освіти:

1)Учні навчаються в школі протягом 12 років. Перших дев’ять класів є обов’язковими і безкоштовними, а далі батьки з дитиною вирішують чи варто навчатися останній три роки.

2) В Китаї існують школи при ВНЗ , і якщо учень набирає достатньо балів то гарантовано проходить далі.

3) Як і в Україні, абітурієнт може подати документи у декілька вишів.

4) Діти навчаються з 8 ранку до 16.00 години. Перерив мають з 11.30 до 14.00 години. У першу половину дня вивчають мову та математику, а в другу – другорядні предмети.

Отож Китай – країна з великою історією. Саме тут кілька тисяч років тому з’явилися папір, компас, шовк, фарфор. На території, що займає 9 597 000 км² проживає більше 200 народностей зі своїми мовами і діалектами. Для когось ця країна назавжди залишаться «чужою» і закритою, а для інших – Китай подарує масу незабутніх емоцій і спогадів, які закарбуються на все життя.

Фотографії надала Катерина Фощан