Жінка, яка бачила та чула серцем

Гелен Келлер народилася 27 червня 1880 року в США. Дівчинка з'явилася на світ абсолютно здоровою, була не по роках розвинена. До першого дня народження Гелен Келлер вже почала ходити. У неї був чудовий зір: маленька Гелен з легкістю знаходила шпильки, що впали на підлогу. За словами Кейт Келлер, її дочка у віці шести місяців вже вимовляла декілька слів. Але у 19 місяців її уразила хвороба, яку лікарі визначили як «гостру закупорювання судин шлунку та головного мозку» (ймовірно, мова йшла про скарлатину, краснуху або менінгіт). Хвороба тривала недовго, проте позбавила дівчинку слуху і зору. 

Процес адаптації до навколишнього світу у дівчинки проходив важко. Спочатку Гелен навчилася показувати свої бажання «на пальцях», але як тільки з'явилася необхідність висловлювати почуття, Гелен почала проявляти свою кипучу натуру.

У 1886 мати Гелен надихнулася прикладом успішного навчання сліпоглухої Лорі Бріджман, описаної Чарльзом Діккенсом у своїх «Американських записках», тому сім’я дівчинки прийняла рішення найняти викладача, який би навчив її розуміти ширші поняття, ніж певні слова на побутовому рівні. Зі Школи Перкінса для сліпих родині запропонували для Гелен 20-річну вчительку Енн Салліван, що сама страждала розладом зору. 

Гелен Келлер часто впадала в істерики, била педагогиню та ламала все навколо. Проте, Салліван прийняла досить жорстке, але дієве рішення – ізолювати дівчинку від решти членів сім'ї в маленькому будинку в саду. Такі заходи необхідні були для більшого дисциплінування Гелен.

У 1890, коли дівчинці виповнилося 10 років, їй розповіли історію про сліпоглуху дівчинку з Норвегії Рагнільде Каата, яка змогла навчитися говорити. Це надихнуло Гелен і, під керівництвом Салліван, вона навчилася усвідомлено думати та говорити. Торкаючись до губ людини, що розмовляє, Гелен Келлер відчувала вібрацію, тоді як викладачка позначала букви на її долоні (за методом Тадоми). До 18 років Гелен навіть вдалось опанувати латинь, грецьку, французьку та німецьку мови.

В 20 років дівчина отримала дозвіл на навчання в Коледжі Редкліфф. Тоді, Марк Твен – шанувальник здібностей та обдарованості Гелен, звернувся до свого друга Генрі Роджерса капіталіста, бізнесмена, індустріаліста, фінансиста і філантропа за допомогою. Твен відізвався про Гелен як про «дивовижну дитину» і виразив надію, що їй не доведеться залишити навчання внаслідок бідності. Нагадавши йому про перше враження, котре дівчина справила на них обох під час знайомства, Твен запитав про те, що можна зробити для гідної нагороди міс Келлер. Генрі Роджерс зі своєю дружиною Еміль забезпечили вищу освіту для Келлер в Редкліффі, а також підтримували її багато років опісля щомісячною стипендією.

Одногрупники Гелен подарували їй собаку породи боксер. Сер Томас, а саме так звали пса, супроводжував Келлер на лекції в Редкліффі та терпляче чекав, допоки не закінчаться заняття, щоб повернутися з нею додому. У 1904 у віці 24 років Гелен закінчила бакалаврат Редкліффа, з позначкою «cum laude» (рівень відмінності академічної успішності на латині, що перекладається «з відзнакою»). Так Гелен Келлер стала першою сліпоглухою людиною, що здобула вищу освіту.

Окрім неосяжного інтелекту, пані Гелен мала чітку громадську позицію. Вона була відомою філантропкою та активісткою, підтримувала фонди навчання і соціалізації інвалідів, виступала проти расизму, мілітаризму та дискримінації жінок. Келлер і Салліван здійснили подорож через 39 країн.

У 1937 році Гелен була в Японії, де довідалась про пса Хатіко, який впродовж 9 років після смерті свого господаря продовжував чекати на станції. Після цього вона захотіла собі собаку породи акіта-іну. Японець, вражений силою духу цієї істинно дивовижної жінки, подарував їй пса Камікадзе-го. Через рік Камікадзе-го помер від чумки собак. Через деякий час Гелен як офіційний подарунок від уряду Японії отримала іншого пса Кендзан-го. Ці дві собаки вважаються першими акіта-іну в США.

У своєму есе 1933 року «Три дні, аби побачити» Гелен Адамс Келлер описала одну з перших речей, які вона зробила б, якби у неї раптово з'явився зір:

Я хотіла б заглянути в добрі, довірливі очі моїх собак... чиї теплі та грайливі дружні відносини настільки втішають мене

Келлер зустрічалася з кожним американським президентом від Гровера Клівленда до Ліндона Джонсона, і була подругою багатьох відомих людей, включаючи Александра Белла, Чарлі Чапліна та Марка Твена.

За усі заслуги у вересні 1964 року Ліндон Джонсон нагородив її однією з двох головних нагород Сполучених Штатів – Президентською медаллю Свободи. У 1965 році Гелен Келлер була обрана до Залу Жіночої Слави. Келлер здобула світову славу як викладачка й авторка. Всього Гелен Келлер написала сім книг, що набули світової популярності ще за життя жінки.

Ця жінка, усупереч примхам долі, не загубила своєї щирої любові до життя. Стійка та вольова, але з безмежною добротою і терпінням «дивилась» на цей світ своїм  глибоким, чуттєвим серцем.

Фотоматеріали узяті з сайту Change.ua