Якби я була міністром освіти, то приймала б непопулярні рішення, – вчителька пропонує інноваційні зміни

В українській освіті існує чимало проблем, які потрібно терміново вирішувати, а щось – вкорені змінювати. Але хто повинен займатись цими трансформаціями і якою має бути освіта через 5-10 років? Чи будуть школярі навчатись в школі і проходити Державну програму? Чи залишаться оцінки, а разом з тим і їхня роль в житті дитини?

Реальність доводить, що освіта вже багато років виконувала роль декорації для так званих просунених демократій. Таку думку висловила Олена Князева, кандидатка педагогічних наук, учитель-методист:

Тобто, система освіти була, а масовий споживач – освіту як систему знань – не отримував. В більшості, освіта перетворилася на втримування великої кількості дітей в одному і безпечному місці. А робота вчителів перетворилася на змагання в артистичному заграванні перед учнями, що, чомусь, називають мотивацією. Це я про них, про загниваючий Захід та "их нравы". У нас же не так, правда?

Далі вчителька почала міркувати про те, щоб вона зробила, якби стала міністром освіти. Найперший крок – це сказати правду, що масова освіта не потрібна і навіть шкідлива для сучасного світового капіталу.

Тому ми маємо перейти в глибоке підпілля і продовжити вчити, вчити з розумінням глобальної відповідальності за завтрашній день та з любов'ю до рідної землі. Прийде час і тільки освіта матиме попит. Ми маємо бути готові до того часу. Ми маємо його наблизити! – зазначає пані Олена.

Каже, що від системи підвищення кваліфікації нічого чекати. І не варто розраховувати на сильних учителів фізики, математики та історії, яких випускатимуть університети. Бо всі ці очікування – очікування романтиків у професії та утопії самопожертв, адже зарплату ніхто не зробить такою, щоб спрацювала фінська модель "зарплата-конкурс-рівень вчителя".

Але, я б забезпечила працюючих вчителів повним комплектом "програма+підручник+робочий зошит+книга для вчителя+ІТ-супровід" від авторських колективів. В авторський колектив мали б обов'язково увійти науковці і практики. Цей комплект різних програм та їх забезпечення мали б обирати вчителі (школи), – ділиться ідеєю пані Олена. - Так. Я зробила б цей крок спрощення і забезпечення роботи вчителя. Ті, хто знає реалії, знають чому, а, хто й досі співає пісню про "дайте свободу вчителя" хай собі і надалі живе у своєму рожевому світі. Свобода вчителя – це виключення конфліктів і непорозумінь, це комфорт дитини в школі.

Щодо підвищення кваліфікації, то освітянка пропонує скасувати атестації після отримання диплому. Натомість необхідно підтверджувати диплом упродовж 2-3 років на інтернатурі і проходити щорічне тестування. А ще додати до тесту завдань з психології та історії педагогіки власні проєкти, ідеї, практику, твори:

Зарплата після інтернатури одразу висока, як і вимоги. Головна вимога – професійна відповідність особистості, решта забезпечена комплектом, спрямовуючою і керуючою силою директора. Кожні п'ять років зарплата має підвищуватися. Незданий тест – достатній привід для звільнення.

Досягти високого рівня навченості вчителя та його професійних особистісних якостей можна тільки шляхом організації і мотиваціі самоосвіти вчителя.

Учителька пише, що в реальності є ще одна важлива річ, яку не заведено визнавати – єдине, що формує школа за роки навчання – це комплекси неповноцінності та риси, які у дитини формуються для приховування тих комплексів, наприклад, агресії.

Я б не очікувала від вчителів пояснення математики і методик, які з дивної літератури зроблять класику. До того ж, не очікувала б, що вчитель має донести історію як науку, а не історію як день політичній кон'юнктурі. Я б форсувала, як першочергове, створення нових програм і до них комплекту. Підручники мають бути такими, щоб середній учень (зараз наші чесні 7 балів) міг прочитати і зрозуміти написане, зробити завдання після параграфу.

Ні. Це не отупіння нації. Це зниження шкільної тривожності, це скасування ролі оцінки як засобу маніпуляції, приниження і влади вчителя, це знищення головної сучасної неофіційної функції школи – формування комплексу меншовартості і провокування агресії.

У дитини має бути успіх, який вона сама визначає як успіх.

Кандидатка педагогічних наук вважає, що необхідно сприяти роботі спеціалізованих і з поглибленим вивченням закладів освіти ще до профільної школи. Попри те, що в успішних країнах діти до 9 класу отримають однакову освіту, а потім обирають профілі, Україні цей варіант не підходить:

Наша держава не йде шляхом соціальної справедливості і повного державного забезпечення рівного доступу до освіти всіх дітей. Тобто, фінський шлях, на жаль, не пройде. Я б просувала одночасний розвиток як районованих шкіл, так і спеціалізованих класів або шкіл.

Якщо накопичення знань не є найважливішим, то що тоді? Олена Князева вважає, що це виховання, яким повинні займатись батьки, і соціалізація, за яку відповідальна школа:

Навчальні предмети мають величезний виховний потенціал. Я б просила психологів і методистів надати пам'ятку вчителю про формування особистісних якостей дитини через організацію навчального процесу, через завдання та комунікацію із вчителем. Я б започаткувала широке обговорення в освітянському середовищі шляхів реалізації соціалізації в школі. Досвід вітчизняної педагогіки величезний: від впливу колективу Макаренка до гуманної педагогіки співробітництва.

Пані Олена вважає, що зі школи має вийти законослухняний громадянин і самодостатня особистість:

Чотири "С" мають супроводжувати шкільне життя дитини під професійним супроводом вчителя: самооцінка, самоосвіта, самовизначення, самодостатність.

На жаль, через невизначеність з робочими місцями і професіями, через тотальну вищу освіту, через лицемірство реформ і перманентні стреси у суспільстві, у нас втрачена норма: прислухатися до дитини, надати можливості розвитку її здібностей і нахилів, підготувати до вибору професії або подальшої освіти. Мудрі слова Григорія Сковороди про природовідповідність забуті, на жаль.

Учителька розповідає, що світ реалізує чотири "С" різними шляхами: через безкінечні екзамени (Велика Британія), через певну сегрегацію шкіл (Німеччина), через пролонгований супровід і соціальні гарантії (Скандинавські країни) тощо:

Ми маємо враховувати нашу реальність і зосередитися на головному: чотири "С" нам потрібні, щоб навчити дитину бути щасливою своїм життям, щоб після школи випускник зміг би, при необхідності, опанувати нову професію, отримати нову освіту, знайти себе у творчості, реалізуватися як особистість.

Я б ненав'язливо, але наполегливо, проводила лінію необхідності навчання природою, у природі. Дитина, навчена спілкуватися з природою, отримувати від неї силу і натхнення, має принципово більше шансів жити щасливо, ніж дитина, яка отримала виховання "володара природи", якому байдуже до "обслуги".

За словами педагогині, фізкультура має бути повноцінним предметом, де оцінка має значення, а нормативи, як умова оцінка – відсутні. Цей предмет має допомогти дитині опанувати різноманітні навички і вміння: від спортивного орієнтування до баскетболу, від танців до плавання. Оцінка має виставлятись за старанність і ріст над собою:

Головним в школі я б вважала виховання громадянина, самодостатньої особистості та примноження здоров'я.

У школі необхідно заборонити будь-яку політизацію та релігію. Вияв політичних пристрастей вчителями є неприпустимим, вважає Олена Князева. При цьому, необхідно сприяти відновленню традицій ідеологічних і політичних дискусій на уроках історії. А у фахівців попросити розробити методичний лист з історії про зв'язок економіки і політичних подій, включаючи війни:

Перше моє рішення - започаткування такої форми шкіл як чартерскул. Тільки ця форма школи знімає напругу між батьками і вчителями. Чартерскул: у групи батьків є ідея школи, під цю ідею вони винаймають директора школи (керівника проєкту), директор збирає команду вчителів під реалізацію ідеї.

Чартерскул і приватні школи мають отримувати державні гроші, якщо вони погоджуються виконувати державні програми і державний Стандарт. Якщо вони йдуть за власними програмами, вони не отримують державні гроші.

Відповідно, найкращим другом майбутньої міністерки став би міністр освіти. Найбільші зусилля треба спрямувати на пояснення, що гроші мають йти на того, хто безпосередньо працює з дітьми і студентами, що всі прокладки між владою і школою/університетом є зайвими.

Університет/школа мають мати мету і задачі, під них мають замовляти, за необхідністю, експертизи, методичну/психологічну/наукову допомогу тощо. Банк носіїв такої допомоги має бути в доступі на сайті МОН. Гроші за дитиною. Фахівці без роботи і заробітку не залишаться.

Видавництва і автори, які створять конкурентноздатні програми і комплекти без заробітку не залишаться. Але я буду наполягати на тому, що бюджетні гроші не повинні йти на друк заради друку. Бюджетні гроші через школу придбають ті комплекти, які, дійсно, забезпечать роботу вчителя і навчання учнів, – наполягає педагогиня.

В такий спосіб стане зрозуміло, на що витрачають кошти платників податків. Наступним кроком, який запропонувала Олена Князева, є гарантування держави зарплати педагогам.

Я б підтримувала найкращі, на мою думку, зміни останніх років – різноманітність отримання шкільної освіти.

Кандидатка педагогічних висловила думку, що ми вже давно не живемо в Радянському Союзі, отже такий вид відпочинку як табори – треба скасувати. Діти можуть відпочивати у спеціалізованих (спорт, танці, математика тощо) чи приватних таборах з найжорсткішими санітарними нормами і контролем з невеликою кількістю дітей. Необхідно створити умови для активного відпочинку батьків з дітьми:

Сім'я, на моє глибоке переконання, одиниця суспільства. Сім'я, де є дитина, – це дитина (діти) і дорослі, які піклуються про дитину (дітей). Цими дорослими можуть бути мама з татом, бабуся, дві мами або два тати тощо. Але це дорослі, які виконують свої батьківські обов'язки.

У суспільстві потрібна велика і чесна дискусія про традиції і реалії інституції "СІМ'Я в Україні". Реальність сумна. Не можна очікувати від школи жодних результатів, якщо дитина боїться повертатися зі школи до дому.

Підсумую: якби я була міністром, я б, вочевидь, приймала б непопулярні рішення, я б не жаліла нікого зі світу дорослих і не звертала б уваги на підтримку Фейсбуку. Але я точно кожен крок зіставляти б з фахівцями та інтересами дітей. І жодного кроку не робила б без консультацій з фахівцями і авторитетами.

P.S. Генеральну організаційну лінію про мету-етапи-ресурси-очікуваний результат я вже писала, тому тут не повторюю. Тут тільки думки вголос.

 Читайте також:

Київська профспілка вимагає створити для освітян безпечні умови праці