«Освіта — це не сервіс». Педагог розкритикував спроби назвати освітян «надавачами послуг»

Освітянин Олександр Козлов, який є колишнім директором Вінницького ліцею №9, розкритикував намагання назвати вчителів «надавачами освітніх послуг». В чому різниця між «освітніми послугами» і освітою, він пояснив на своїй сторінці у Facebook.

Козлов звернув увагу на допис доктора економічних наук Сергія Захаріна, який є колишнім держсекретарем МОН. Захарін писав, що не слід боятися вислову «освітня послуга», адже у ньому немає нічого образливого. Мовляв, і лікарі, і залізничники, і майстри ЖЕКів надають свої послуги і ні на кого не ображаються.

Козлов розкритикував таку позицію. Він вказав, що і лікар лікує конкретного пацієнта, і майстер із ремонту кранів ремонтує конкретний кран. Тобто вони відповідають за результат перед однією людиною, зважаючи лише на її індивідуальні параметри. Учитель же працює з дидактичною системою — складною соціальною групою (класом із 25—30 учнів), де діють закони групової динаміки, є різний початковий рівень підготовки, різна мотивація та неоднорідний темп сприйняття матеріалу.

Зводити управління такою системою до «надання послуги» — це все одно що називати диригування симфонічним оркестром «наданням послуг із видачі звуку», — пише Козлов.

На думку освітянина, ринковий шаблон «клієнт — надавач послуг» фундаментально викривляє суть навчання. Більшість класичних послуг передбачають пасивну або мінімальну участь клієнта: людина сидить у кріслі перукаря або чекає на фіскальний чек.

Навчання ж — це процес засвоєння знань та формування навичок, який неможливо «передати» чи «надати» пасивному отримувачу. Без зустрічного інтелектуального та вольового зусилля учня процес навчання просто не відбувається, — пише Козлов.

Він наголосив, що «послуга» перекладає 100% відповідальності на того, хто її надає, перетворюючи учня на споживача з позицією: «Ви мене вчіть так, щоб мені було цікаво, а я подивлюся».

Педагог вказав, що навчання за своєю природою — це завжди подолання опору. Щоб опанувати складне правило, розв'язати задачу чи навчитися аналізувати текст, потрібно прикласти зусилля. Сфера ж послуг діє за протилежним принципом: клієнт має отримати максимальний комфорт, мінімум зусиль і швидкий задовільний результат.

Тож коли до школи застосовують логіку «освітньої послуги», педагог із наставника й носія знань перетворюється на звичайного виконавця вимог. Навіть низька оцінка перестає бути об'єктивним виміром знань і стає показником «поганого обслуговування».

Освіта — це не сервіс. Це простір дисципліни, розвитку та формування особистості. І поки чиновники від економіки плутають школу з майстернею з ремонту кранів, системної якості освіти в країні чекати марно, — написав Козлов.

Титульне фото: Олександр Козлов