«Буває страшно, але що поробиш». Як діти Сумщини живуть і навчаються під атаками ворога?

Повністю зруйнований дитячий павільйон у дитсадку і 18 вибитих вікон — це наслідки удару російського безпілотника, який влучив напередодні. Селище Велика Чернеччина на Сумщині останні кілька місяців постійно перебуває під атаками рашистських терористів, до фронту — всього 20 кілометрів. Репортаж про те, як в таких умовах живуть дорослі і діти, зробило «Суспільне».

Директорка дитсадка Великої Чернеччини Тетяна Корж показує журналістам зруйнований російським дроном дитячий літній павільйон. Вибух пролунав у суботу, 21 березня, коли московити протягом дня атакували Велику Чернеччину безпілотниками. Крім пошкоджених споруд і авто, не обійшлося без травмованих людей.

Він був із шиферу, розмальований. Його розбило вщент, у вихідні працівники приходили, прибрали територію. Там були два уламки з «молнії». Пошкоджені 18 вікон, двоє дверей, — розповіла Тетяна Корж.

У зв'язку з безпековою ситуацією дитсадок працює дистанційно. Ті ж із його працівників, хто ще не поїхав із селища, залишаються.

Дитсадок у Великій Чернеччині. Фото: «Суспільне»

Ті, хто залишився, можливо, чекають якоїсь, не доведи Господи, крайньої межі, — каже Тетяна.

Місцеві жителі на запитання журналістів відповідають запитанням: а куди евакуюватися? Наприклад, жителька села пані Валентина залежна від онколікарні, тож нікуди не евакуюється і живе сама.

Життя триває, що ти зробиш, не спимо, не спимо, а тоді вкрився з головою і заснув. На початках ховалася у льох, а зараз ні, яка різниця. Там сиро, здоров’я немає, суглоби болять, поки долізеш, а може, й там привалить. Вже що найменовано, як кажуть, — розповіла Валентина.

Поки моніторингові канали не пишуть про загрозу безпілотників, на літературний гурток зібралися місцеві школярі.

Школярі Великочернеччинської школи на гуртку. Фото: «Суспільне»

Відбувається заняття літературного гуртка, правда, не в повному складі, тому що не всі діти мають змогу добратися, уже тричі бігали в льох ховатися. Поки з ними зустрілися і працюємо, але зараз трішки затихло, слава Богу, можемо позайматися, — поділилася вчителька зарубіжної літератури Оксана Овчарова.

У гуртку діти мають насичену програму: створюють комікси, історії, грають у слова і навіть планують розігрувати ляльковий театр. Школярки Аполлінарія та Софія закінчують 8 клас. Попри небезпеку вони нікуди не хочуть евакуюватися.

Аполлінарія та Софія. Фото: «Суспільне»

Я не хочу. Ні, ну буває страшно, але що ж поробиш, нормально. Ховаємося за правилом двох стін, якомога далі від вікон, — говорить Аполлінарія.

Софія ж розповідає, що батьки дуже за неї хвилюються через постійні атаки і нікуди не відпускають, тому вона зазвичай перебуває вдома. Якщо така ситуація з атаками буде продовжуватися, то сім'я все-таки евакуюється. Дівчина підтверджує, що страшно перебувати прильотами, проте «ще лишатися можна».

Титульне фото: «Суспільне»