В українців відсутня мотивація розмовляти українською, і це стосується також дітей. Одна з причин цього — слабка державна політика. Про це розповів мовознавець, полоніст, дослідник українсько-польських зв’язків Павло Левчук в інтерв’ю журналістам «NV.ua».
Під час інтерв’ю журналістка згадала, як у 2022 році працювала асистенткою вчителя у польській школі, де навчалися двоє українських восьмикласників — один із Харкова, інший — із Ковеля. На випускний екзамен з іноземної мови обидва обрали складати російську, що виглядало парадоксально: росія бомбить їхні домівки, а діти-біженці складають іспити з російської.
На це Левчук відповів, що подекуди це траплялося через погану комунікацію. Уже у 2022 році у Польщі була можливість обрати для іспиту з іноземної — українську, але діти, вочевидь, просто про це не знали. З 12 відомих йому українських восьмикласників у Польщі лише троє складали українську, решта, тобто 75%, обрали для екзамену російську. Тепер же здавати російську можуть виключно ті, хто вивчав цю мову у польській школі як другу іноземну.
Щодо поширеності російськомовних українців, то це відбувається, на думку Левчука, з кількох причин. Насамперед дехто з українців не бачить мотивації переходити на українську.
У моєму дослідженні була одна пані з Криму...Коли у 2014 році відбулася анексія півострова, за її словами, лунали суцільні звинувачення мешканців півострова в російськомовності і було мінімум підтримки. Ще її аргумент — вона не бачить взаємозв'язку в тому, що вона перейде на українську в побуті — і це спровокує загальні зміни у мовній картині України. Водночас ця жінка задумалася зараз над тим, якою мовою спілкуватися зі своїм малим сином, народженим уже у Польщі, — розповів Левчук.
Згадав чоловік і про студента з України, вертоліт батька якого ворог збив під Іловайськом. Однак хлопець не бажає переходити на українську. Одна з причин такого — відсутність матеріалів, які допомагали б перейти на українську. Методичок — немає, дієвих курсів — немає, немає й підручників для вивчення української як іноземної для дітей, тоді як у Польщі таких посібників для вивчення польської близько 50. Левчук наголосив, що питання мови — це питання державної політики, з чим в Україні є проблеми.
Питання мови — це питання державної політики. В Україні ж навіть спеціалізований інститут уповноваженого з захисту державної мови надто слабкий, щоб стратегічно і послідовно вирішувати ці питання. Зараз говорять про те, що після мовного буму в Україні, що зафіксований у 2022 році, пішов відкат на рівні 7 відсотків. Гадаю, насправді цей відсоток навіть більший. У людей немає мотивації вкладати свій час і інвестувати свої кошти у вивчення української, — наголосив Левчук.
Він також розповів, що зупинило впровадження вивчення української мови в польських школах. З 2024 року всіх українських дітей зобов'язали відвідувати польські заклади освіти, до цього вони могли навчатися онлайн лише в українських школах. Законодавство Польщі передбачає, що якщо у школі є щонайменше сім учнів, які хочуть вивчати мову країни походження, то школа має забезпечити для цього інфраструктуру. А от оплата праці педагога, який навчатиме цих дітей, покладається на державу, громадянами якої є такі учні, тобто на Україну.
Міносвіти України зрозуміло пропозицію у власний спосіб — начебто Польща фінансує все… Таким чином процес фактично був зупинений, не розпочавшись. Тоді ми з колегами знайшли інший шлях: аби усе оплачувала польська сторона (від українського уряду годі чекати коштів!), то викладання української мови мало б бути впроваджене як другої іноземної, — розповів Левчук.
Тоді ж постала проблема — не було програми вивчання української як іноземної. А МОН, попри звернення, так її і не створило. У результаті Левчук самотужки створив програму вивчення української, за якою менш ніж за рік після впровадження у Польщі розпочали навчання понад 500 людей.
Титульне фото: «NV.ua».
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
