Українські освітяни мотивовані, однак відчувають емоційне виснаження

Педагоги вірять в оптимістичне майбутнє України, частка очного навчання в школах зростає, а школярі почуваються загалом щасливими й упевнено. Однак присутній і ряд проблем: значна частка дітей планує виїжджати за кордон, учителі відчувають виснаження та скаржаться на забезпечення, а адміністрації шкіл підтверджують наявність освітніх втрат. Відповідне дослідження «Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення» представив благодійний фонд «savED». Його проводили у травні—червні цього року. Загалом було охоплено 1 924 учнів 8—11 класів, 1 624 батьків, 2 149 учителів та 99 представників шкільних адміністрацій — разом майже 5 800 людей.

Дистанційне навчання

Дослідження засвідчило, що в умовах війни освіта є не лише сферою здобуття знань, а й одним із головних середовищ відновлення соціального капіталу. Школа і пов’язані з нею інституції формують довіру та створюють умови для соціальної взаємодії й підтримки. Однак очевидно, що в умовах дистанційного навчання проводити соціалізацію і загалом взаємодіяти з однолітками вельми проблематично.

Загалом 70% українських старшокласників навчаються очно, 20% — переважно або винятково дистанційно, а 11% мають змішаний формат. Щоправда, якщо дивитися на ситуацію на рівні регіонів, то вона може бути кардинально різною. В прифронтових регіонах на очному навчанні перебувають лише 34%, а в безпечних — 90%. Опитування демонструє позитивну динаміку повернення до очного навчання. У 2023 році лише 39% учнів навчалися очно. Було виявлено, що учні, які очно або комбіновано відвідують школу, частіше мають багато друзів — 57%. Серед дітей на дистанційному навчанні таких лише 41%.

«Своїми» у школі почуваються 64% учнів, які навчаються очно, 68% — які навчаються дистанційно, і лише 59% — які навчаються у змішаному форматі. На жаль, оптимістично дивляться в майбутнє України лише 46% дітей, 33% не визначилися, а песимістично налаштовані — 16%. Тільки 42% учнів відчувають, що школа дає їм упевненість у власному майбутньому. 22% мають плани в майбутньому переїхати за кордон, 52% хочуть лишитися в Україні, але у власному місті/селі — тільки 30%.

Освітяни і їхній стан

Учителі й представники шкільних адміністрацій значно впевненіше за дітей дивляться у майбутнє країни. 67% учителів та 88% представників адміністрацій вважають його позитивним. Дослідження показало, що педагоги зберігають мотивацію та довіру до школи як середовища підтримки, але відчувають емоційне виснаження й брак ресурсів. Освітянам доводиться займатися самопідтримкою, щоб тримати себе в доброму стані. 70% використовують для цього спілкування з близькими та прогулянки, 38% займаються творчою діяльністю. Значні відсотки мають пункти «спілкування з колегами» — 41% та «спорт» — 31%.

86% освітян позитивно оцінюють атмосферу в школі та підтримку з боку колег, водночас майже третина зазначає про наявність матеріально-технічних проблем, зокрема щодо наявності укриттів. Представники шкільних адміністрацій теж повідомляють про наявність певних негараздів у цій сфері. Так, лише 65—68% вказують на достатній рівень матеріально-технічної бази, а близько 19% не вважають шкільні приміщення комфортними.

Результати дослідження демонструють доволі стриманий емоційний стан педагогів. Загалом 62% респондентів задоволені своїм життям, 70% відчувають себе щасливими і 88% відчувають сенс у своїй професійній діяльності. Однак варто зауважити, що далеко не всі показники у вчителів перебувають на високому рівні. Наприклад, лише 34% із них задоволені життям на 8—10 балів із 10. Найгіршими виявилися оцінки щодо тривожності: на жаль, тільки 46% опитаних учителів вважають себе більш-менш позбавленими тривог, і лише 26% із них повідомили про переважну відсутність тривоги.

Щодо регіональних відмінностей, то найвищі показники задоволеності життям, відчуття сенсу у своїй діяльності й щастя демонструють педагоги, які проживають у західних регіонах України. Натомість показники серед педагогів з інших регіонів суттєво нижчі. Наприклад, 44% учителів із західних регіонів повідомляють, що повністю задоволені життям, але в інших регіонах лише 29% респондентів надали таку відповідь.

Дослідження показало, що молодші за віком та професійним стажем учителі часто повідомляють про менше відчуття сенсу у своїй діяльності, а також демонструють вищу готовність до потенційного переїзду. Загалом лише невеликий відсоток освітян вважає, що у їхній громаді легко знайти гідну роботу — всього 17%. Однак, попри невисокі оцінки економічних перспектив, меншість учителів готова змінити місце проживання. 65% вважають, що їм було б важко переїхати в інше українське місто, 75% сумніваються у своїх силах щодо переїзду за кордон. Але близько половини опитаних не виключають таку можливість: 44% та 52% зазначили відповідно, що переїзд був би для них складним, але не неможливим.

Стан учнів і подолання освітніх втрат

Загалом ментальний стан школярів перебуває на доволі високому рівні: 82% опитаних дітей задоволені своїм життям, 81% відчувають сенс у своїх діях, 80% вважають себе щасливими, 59% не відчувають тривожності. Про потребу в психологічній підтримці заявив 21% опитаних, тоді як у 2023 році це число було на 5% більшим.

Третина учнів (34%) уже має чіткі плани на майбутнє, ще 48% вагаються між кількома варіантами, а 18% ще не визначилися з вибором життєвого шляху після школи. При цьому найчастіше йдеться про вступ до українських університетів (53%), технікумів і коледжів (17%). Водночас 12% розглядають життя за кордоном.

Педагоги та представники адміністрації демонструють впевненість у потенціалі своїх учнів. 94% представників адміністрацій і 76% учителів переконані, що їхні учні зможуть вступити до коледжів. Якщо мова йде про університети, то тут показники вже нижчі — 78% і 66% відповідно. У випадку з провідними ЗВО показники становлять лише 55% і 46%. Крім того, за оцінками вчителів, у школах спостерігається високий рівень взаємодії зі школярами, про який зазначили 86%. Однак самі учні менш упевнено говорять про взаємодію та підтримку: лише 54% учнів зауважили, що в школі є дорослий, з яким можна поділитися проблемами.

Наразі фокус проблем у школярів, які заважають навчатися, зміщується з технічних на ментальні. Якщо у 2023 році основною перешкодою були відсутність техніки та нестабільний зв’язок, то наразі це тривога та емоційне виснаження. Є й негативні зрушення, частка учителів, які вважають, що батьки не підтримують своїх дітей, зросла з 9% до 24%.

Щодо освітніх втрат, то їх визнають 82% шкільних адміністрацій, 2% адміністрацій оцінюють їх як значні (у 2023 році цей показник становив 8%), 51% адміністрацій оцінюють їх як незначні (у 2023 році — 33%). Найбільш поширеними заходами, до яких вдаються педагоги для подолання освітніх втрат, є надання матеріалів для самостійного опрацювання (81%) та консультації для учнів (72%). Варто відзначити, що 47% представників адміністрацій закладів освіти вважають, що успіхи учнів залежать насамперед від зусиль самих дітей, і лише 15% визначають роль школи в цьому питанні як ключову.