Звіт директора в кінці навчального року: як не опинитися в королівстві кривих дзеркал?!

Передивився кілька звітів і поставив питання на розуміння: чому типовий звіт директора школи складається лише з трьох частин:

1. перемоги (на конкурсах, олімпіадах, МАНах тощо);

2. святкові (ювілейні тощо) події;

3. щось відремонтовано (придбано)?!

Це точно картинка не тих «звершень», які характеризують освітню систему закладу освіти. Бо школа не є event-агенцією чи ареною для змагань на якій є кілька переможців, а всі інші «переможені». Школи та їхні керівники мають бути зорієнтовані на досягнення результату, а не на створення гарної картинки.

Не випадково в коментарях до шоу-звітів трапляється заклик згадати, нарешті, про дитину.

Згоден з їхніми авторами, бо в самого під час переглядів виникало запитання:

• А де у цьому «звіті» дитина?

• Чи зробив кожен учень за цей навчальний рік хоч якийсь крок в особистісному розвитку?

• А ті переможці були щасливими і чи були ті перемоги справжніми?!

• А як почуваються ті, хто не став «переможцем»?!

Бо кількість переможців не є показником якості освіти (швидкість руху колони визначається за тим, хто прийшов останнім).

Відосіки і фотозвітики про якість флешмобики теж нічого не говорять про реальний стан так званої «виховної роботи».

Про те, що директор в деяких школах стає по суті завгоспом, мовчу, мовчу, мовчу…

Мене б цікавило більше почути (прочитати) чи є в школі позитивний емоційний баланс, чи прогресує кожен учень, що робиться для подолання мотиваційної кризи, забезпечення благополуччя вчителя тощо.

Звісно, для відповіді на ці непрості запитання потрібно опанувати вищий пілотаж управління. Це все складно, але...

Є два напрямки менеджменту освіти, якими має володіти керівник школи:

1. Менеджмент «паперів» та поточне управління людьми у закладах освіти.

2. «Вищий пілотаж» управління як управління процесами та середовищем (мотиваційний менеджмент, управління якістю, менеджмент інновацій, менеджмент організацій, управління ризиками тощо).

Звісно, управлінець має володіти рутинними інструментами для менеджменту «паперів» і вміти етично «маніпулювати» людьми. Але потроху слід і опановувати нове управлінське мислення з тим, щоб наша управлінська культура наближалась до таких напрямків вищого пілотажу як:

• Мотиваційний менеджмент;

• Happy-менеджмент;

• Управління якістю;

• Менеджмент інновацій;

• Управління талантами;

• Менеджмент організацій;

• Управління ризиками тощо.

Це складно. Дуже складно, але вкрай потрібно.

Є загальноприйнята 5 факторна модель (5-Я) оцінювання якості освіти на яку варто орієнтуватись в процесі підготовки звіту:

1. Якість учасників освітнього процесу (учнів, учителів, батків, управлінців тощо);

2. Якість освітнього середовища(Quality Learning Environment);

3. Якість змісту (Quality Content);

4. Якість процесів(Quality Processes);

5. Якість результатів(Quality Outcomes).

Щоб я хотів почути у звіті директора?

Аналітичну інформацію за трьома розділами:

1. Люди (учні, вчителі, батьки, громада), які є учасниками освітнього процесу.

   Наприклад, важливо було б мати інформацію про те, чи здійснюється в цій школі психолого-педагогічне дослідження динаміки рівнів мотиваційної спрямованості учнів на навчання та вивчення ефективності мотиваційних стратегій вчителів. Чи дізнатись про ефективність антистресового менеджменту, яку визначили шляхом вимірювання емоційної «температури» у школі за методикою дослідження Gallup Global Emotions Report?

2. Процеси (основний, яким є освітній процес і допоміжні процеси, які мають на меті забезпечення основного процесу усіма видами ресурсів).

   Звісно, директор має поінформувати як управлінські процеси в закладі освіти (стратегічне та поточне планування, моніторинг, мотивація, аналіз і прийняття рішень, контроль тощо) спрямовувались на підвищення ефективності  основного і допоміжних процесів.

3. Середовище як «третій вчитель» (удосконалення фізичного простору в школі, розвиток інформаційно-цифрового освітнього простору, якість простору соціально-культурної комунікації, тобто середовища взаємодії учасників освітнього процесу).         

Ми ж задекларували, що в кожній школі тепер є внутрішня система забезпечення якості освіти, а вона починається з адекватного самооцінювання.

Власне мова йде про те, як хоча б на рівні школи не опинитися в королівстві кривих дзеркал.

Для цього слід врахувати наступне:

Самооцінювання в школі повинне мати комплексний характер, тож слід відмовитись від однобокої самооцінки роботи школи, не концентруватись лише на тих аспектах, які дозволять продемонструвати прогнозовано високі результати, а оцінювати школу як динамічну поліфункціональну педагогічну систему.

Самооцінювання має здійснюватися на основі підходу: школи мають змагатися не одна з одною, а самі з собою з тим, щоб рухатись навипередки з «власною тінню».

Ні в якому разі не можна допустити зведення дослідження якості освіти до наявних стереотипів і шаблонів освіти минулого століття. Треба визначити та відстежити індикатори якості шкільної освіти нового тисячоліття.

Пропоную вашій увазі фрагмент гіпотетичного виступу директора школи:

Ми вже третій рік успішно використовуємо психолого-педагогічний інструмент, який розроблено доцентом кафедри психології управління ЦІПО ДЗВО Валерієм Киричуком.

Особистісно-розвивальна система проєктного управління освітнім процесом  «Універсал-онлайн» дає нам змогу  відстежувати за 116 критеріями особистісний розвиток кожного учня та динаміку розвитку класного колективу. Перед вами порівняльні таблиці, діаграми, графіки, які свідчать про те, що ми в цілому прогресуємо, але вони висвічують нам і наступні проблеми…

Так,  значно зменшилась кількість ізольованих (на 36%) та відторгнених  учнів (на 48%) в класних колективах.

Щодо психосоціального розвитку дещо вдалось знизити тривожність (на 14%), агресивність (на 17%), невпевненість (на 26%) та замкненість (на 13%)…

Спостерігаються позитивні зміни щодо формування ціннісних пріоритетів учнів…

Звісно, ми пишаємось учнями, які здобули перемоги на різноманітних конкурсах, але ми свідомі того, що не це є показником якості освіти нашої школи в цілому і окремого вчителя зокрема. Бо є і вплив сім’ї і «додана вартість» з боку репетиторів тощо.

Нагадаю, що завданням нашої школи є не концентрація зусиль на «кращих», а створення ситуації успіху для всіх, можливості злетіти навіть для тих, хто сам не вірив, що має крила. Не можна ж зосередитись лише на тому, щоб дати крила кільком «переможцям» (бо треба, щоб хтось захищав «честь школи») і привчити до безкрилості 90% учнів.

Справжній успіх — це впевненість у своїх силах, емоційна безпека, смак до життя, вмотивованість та любов до навчання.

Нагадаю, що у нас було минулого навчального року 10% учнів з високим, 15% з середнім і 75 % з низьким рівнем мотивації.

Стало тепер: 15% учнів з високим, 20 % з середнім і 65 % з низьким рівнем мотивації. Як бачите, ми потрохи долаємо мотиваційну кризу, але вона все ще дається взнаки.

Було минулого навчального року лише 5% учителів у секторі процвітання драбини Кантріла (Cantril’s Ladder), 10% у секторі подолання труднощів, а 85% у секторі страждань.

Тепер, після реалізації першого етапу  мотиваційної програми громади, маємо 10% учителів у секторі процвітання драбини Кантріла, 30% у секторі подолання труднощів, але у секторі страждань все ще знаходяться 60% вчителів. Це все ще дуже погано, але ми на правильному шляху. Звісно, не все залежить від нас, тому ми ставимо жорсткі вимоги і до засновника і до МОН щодо зменшення бюрократичного навантаження на вчителя, встановлення конкурентної зарплати тощо.

Ми провели дослідження впливу «проведених заходів» на ціннісні орієнтації учнів і зрозуміли, що датської педагогіки (до певної дати) точно не працює. Тож у новому навчальному році не буде жодного заходу заради заходу. Нагадаю, що за рішенням педради ми відмовляємось від традиційного плану «виховної роботи» і переходимо на мотиваційний календар школи і класу.

Не буде в новому навчальному році і  жодного фото та відео звіту, бо це стоїть на заваді створенню і розвитку культури довіри.

А для нас важливо розвивати довіру і утверджувати реальну доброчесність.

На жаль, як показав аналіз виставки поробок учнів молодшої школи з цим у нас є проблеми (понад 90% робіт не виконувались самими учнями, їм явно допомагали дорослі).  Навіщо проводити конкурс «Умілі ручки» серед батьків?! Покажіть їм цю картинку.

Будь ласка, припиніть таку практику, коли дитина в 7—8 років привчається видавати чужу роботу за свою. Якщо й надалі ми робитимемо такі виставки заради гарної картинки, у нас буде «Положення про академічну доброчесність» (хаб доброчесності, купа учасників різних програм і проєктів з доброчесності тощо), а реальної доброчесності не буде…».