Єдина українськомовна дитина на клас або проблема мовної війни

Консультантка зі стратегічних комунікацій та амбасадорка ефективного читання Надія Потоцька акцентує увагу на тому, що значна частина українського суспільства продовжує спілкуватися російською мовою, що відображається й на дітях, адже вони копіюють мовну поведінку своїх батьків. Подекуди в школах трапляються цілі класи, де не чути жодного українського слова. Про це Потоцька розповідає в матеріалі для «Української правди» на власному прикладі: її син єдина українськомовна дитина у класі київської приватної школи. На думку Потоцької, це не виняток, а системна проблема.

За словами Надії, активне вживання російської мови веде до русифікації, адже навіть її дитина, яка навчалася виключно в українськомовному середовищі, після кількох років спілкування з однокласниками почала вживати окремі слова російською.

Діти тотально русифіковані. Ігри на перервах російською, звернення один до одного теж, навіть на уроках діти не дуже переходять, — пише Потоцька.

Вона наголошує, що маленькі діти — не обирають російську, вони є дзеркалом батьків. Тож через вибір та дії дорослих українськомовні діти потрапляють під мовний, соціальний та культурний тиск.

У матеріалі також наводиться опитування українців, з яких 78% називають українську мову рідною, а 75,5% вважають її престижною серед друзів та колег. Однак ці цифри — лише середні показники по країні.

На третій рік повномасштабної війни частка респондентів, які послуговуються українською мовою як в освітньому процесі, так і в побуті, дещо зменшилася. У східному й південному макрорегіонах у повсякденному спілкуванні учасників освітнього процесу переважає російська, — зазначив Голова Державної служби якості освіти України  Руслан Гурак. 

Не краща ситуація і в Києві. У приватних школах, у молодших класах, серед підлітків продовжує зберігатися російська мова. За дослідженнями ГО «Спільномова», 20% дошкільнят майже не розуміють українську мову, лише 15% активно вживають українську, і ще 65% — змішана група, тобто діти можуть послуговуватися частково українською, а частково російською.

У школі такі діти поступово надолужують знання. Але це не означає, що українська для них стане домінантною. За словами Потоцької, той факт, що діти навчаються в українських школах, на мовну ситуацію майже не впливає. Адже первинно людина думає тією мовою, якою її виховують батьки.

Українська — це не лише про приналежність, а й про рівень освіти дитини. Адже шкільні предмети викладаються українською. Дитина, яка погано розуміє мову, зчитує інструкції педагога повільніше, гірше сприймає вчителів, не може якісно працювати з підручником, писати та креативити. Усе це несе системне зниження результатів.

Ініціативи держави чи школи, як-от мовні стандарти, українськомовне викладання, патріотичні уроки — працюють лише в тандемі з батьками. Якщо вдома звучить інша мова, інший світогляд, інші наративи, то дитина живе у конфлікті. І зазвичай вибирає адаптацію, а не опір. Це означає поступову втрату і мови, і змісту, який вона несе.

З метою покращення становища української мови, на думку Потоцької, держава має застосувати такі кроки:

1. Інвестувати в українське, адже щоб українська мова ставала популярною серед дітей і підлітків, потрібен контент. А отже, потрібно збільшувати кількість українськомовних блогерів, програм, фільмів, літератури.

2. Суворіше блокувати російський контент в інтернеті, адже діти досі дивляться російських блогерів і копіюють їх.

3. Проводити кампанії з популяризації української мови, які спрямовані на різну аудиторію.

4. Здійснювати контроль за мовою держслужбовців, адже частина з них досі розмовляє російською.

5. Запровадити жорсткіші покарання для закладів та інституцій, які не дотримуються мовних норм.

6. Надати більше повноважень мовному омбудсмену.

Водночас батьки також повинні робити все можливе, щоб поширювати українську серед дітей, зокрема:

1. Публічно говорити про мовне питання.

2. Тиснути на школи, щоб вони формували мовну політику.

3. Підтримувати українськомовних дітей: створювати клуби, організовувати розваги українською.

4. Не мовчати в чатах. Якщо батьки не говорять між собою про мову — це теж форма згоди на русифікацію.

5. Вести розмови з іншими батьками, пропонувати підтримку.

6. Не критикувати суржик та помилки, оскільки дорослій людині досить важко перейти на мову саме через страх помилок, його не потрібно посилювати.

7. Контролювати мову на гуртках, у клубах та на інших заходах.

Потоцька також зазначила, що українське громадянство — це не лише паспорт, а й щоденний вибір, зокрема мовний. І зробити так, щоб українська стала рідною для дітей — це наше домашнє завдання.