Міські вчителі, які вірять в сільську освіту

Вчителі, що змінили міста на села, а офіси — на шкільні класи. Молоді освітяни Дмитро, Катерина та Дар’я переїхали на Одещину, щоб навчати дітей у сільських школах. Всі вони — учасники програми «Навчай для України», яка залучає мотивованих фахівців з різних галузей до викладання у маленьких громадах. Репортаж про це зняло «Суспільне».

Дар’я Наконечна майже рік викладає англійську мову у двох селах на Одещині — Петровірівці та Новосвітівці. До переїзду вона працювала маркетологинею у Кривому Розі. Наразі її робочий день розподілений між двома селами, куди вона дістається рейсовим автобусом.

Це мої такі улюблені дні, коли ти прокидаєшся… В мене троянда росте під вікном, ти дивишся на цю троянду, потім обов'язково сніданок, щоб зарядитися на весь день. Потім ідеш, сідаєш в автобус, автобус тебе везе в сусіднє село, я там зазвичай маю перші уроки. Ти викладаєш перші уроки, потім сідаєш в автобус, повертаєшся сюди, тут ще є діти, — розповідає вчителька.

Перехід від міського до сільського життя став для Дар'ї новим досвідом, адже вона раніше ніколи не жила в селі і знала про такий спосіб життя лише з розповідей та випадкових спостережень.

Кривий Ріг — це доволі велике місто. І в мене не було бабусь в селі. Тому я уявляла собі село так, як я його десь осторонь колись бачила. Тут у мене центр громади, це важливий момент. Тому у нас життя кипить. У нас є транспорт, який регулярно ходить, «Нова пошта», — каже Дар'я. 

Дар'я Наконечна. Фото з матеріалу «Суспільного»

Рішення приєднатися до програми «Навчай для України» не було спонтанним для викладачки. Вона тривалий час цікавилася цією ініціативою, стежила за досвідом інших учасників, аналізувала, який внесок зможе зробити особисто.

Для мене освіта — це база всього. Це там, де зростають люди, які в майбутньому будуть жити зі мною в одній державі, які також будуть ухвалювати рішення. Мені хотілося зробити свій внесок, — пояснює вчителька.

Майже рік викладацької практики переконав Дар'ю в правильності її вибору. Адже, незважаючи на певні труднощі та професійні виклики, вона відчуває задоволення від процесу навчання. Учні надихають і наповнюють. Бувають, звичайно, й тяжкі моменти. Але загальна «температура» по класах доволі позитивна.

Технологічний десант

Дмитро Дем'яненко здобув економічну освіту в Польщі, раніше працював фрілансером, а тепер викладає інформатику в селі Олександрівка та веде додаткові гуртки з програмування. Для Дмитра дійсно новим стало життя в селі — невеличкому населеному пункті, де всі всіх знають. По дорозі до магазину люди постійно вітаються один з одним. За словами Дмитра, все це для нього цікаве. Побутові аспекти сільського життя виявилися для вчителя приємним бонусом. Особливо освітянин цінує ранкові прогулянки до школи, які допомагають налаштуватися на робочий день та зарядитися енергією.

Спочатку я думав, що мені буде доволі важко, оскільки я перед цим працював на фрілансі. До того, як я пішов в школу, моя робота виглядала так: встати з ліжка, сісти за стіл, який має три метри від мене. Але зараз я розумію, що 10 хвилин пройтися, прогулятися — навпаки стимулює тебе, змушує прокинутися зранку. І ти приходиш до школи бадьорий, сповнений енергією і готовий працювати, — зазначає Дмитро.

Дмитро Дем'яненко. Фото з матеріалу «Суспільного»

У своїй педагогічній практиці він звернув увагу на особливості сучасних учнів. Вони потребують розуміння практичної цінності знань та навичок, які отримують у школі. Саме тому Дмитро робить акцент на розвитку практичних навичок. Адже, за його словами, інформатика вивчається не для того, щоб уміти клацати на комп’ютері пальцями, а для того, щоб розвивати своє креативне мислення. На його думку, саме цього підходу не вистачає сучасним учням.

Від аудиторій Львова — до сільської школи

Катерина Чубенко раніше викладала у престижному львівському університеті, а наразі працює вчителькою історії в Олександрівському ліцеї на Одещині.

Мої ранкові ритуали, мій побут не дуже відрізняються від того, як я жила у Львові. Єдине, що в мене тепер краєвиди — не на сусідній будинок, а на поле. Дуже красиво. Або на квітучі дерева. Це дуже приємно. З іншого вікна відкривається вид на лиман, — зазначає Катерина.

Катерина Чубенко. Фото з матеріалу «Суспільного»

У педагогічній роботі вчителька постійно бачить джерело натхнення. Для неї це не абстрактна концепція, а конкретні учні з їхніми характерами, здібностями та потребами.

Виклики сільської освіти

На жаль, у сільських школах майже завжди існувала проблема кадрового забезпечення. Непрестижність професії педагога, низький рівень оплати праці, вимогливі умови роботи відлякують потенційних вчителів від кар’єри в освіті.

Насправді дефіцит кадрів існував завжди. Професія педагога, на жаль, вимагає багато зусиль, підготовки, але не вважається високооплачуваною професією, — констатує Тетяна Пиндак, директорка Олександрівського ліцею.

Як наголошує пані Пиндак, стратегічним завданням для керівництва школи є утримання молодих спеціалістів. Також важливо створювати сприятливі умови праці для тих, хто вирішив пов’язати своє життя з працею в українських школах.