Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець презентував аналітичний звіт щодо перебування українських школярів за кордоном. У звіті комплексно розглянуто їхнє становище, зокрема труднощі, з якими стикаються українські школярі. У документі також окреслено умови, які сприяли б їхньому поверненню. Дослідження проводилося шляхом онлайн-опитувань та моніторингових візитів Офісу Омбудсмана України до країн Європейського Союзу.
За даними звіту, приблизно 1,4 мільйона дітей шкільного віку вимушено перемістилися з України за кордон. У документі також зазначається, що молодші діти рідше за старших навчалися в українських онлайн-школах і частіше навчалися виключно в школах країн перебування через обмежені навчальні можливості, які українська онлайн-освіта надає для молодшої школи.
Також певна частина українських дітей не здобувала жодної формальної освіти: серед 5—11-річних таких було 15%, серед 12—17-річних — 9%.
Серед опитаних у межах дослідження людей, які перебували за кордоном із дітьми до 18 років, 8% не стикалися зі сферою освіти дітей, 25% не мали з нею проблем, а 67% зазначили про наявність певних проблем, пов’язаних зі здобуттям їхніми дітьми середньої освіти.
З них 40% мали проблеми через мовний бар’єр, 29% — через складнощі з поєднанням одночасного відвідування місцевої школи та української, 25% — через потребу в додаткових заняттях/репетиторі, 17% — через фінансові труднощі з оплатою додаткових активностей, 13% — через труднощі з пошуком школи, у якій дитина могла б навчатися, 13% стикалися з проблемою цькування за національною ознакою, 9% скаржилися на складність місцевої освітньої системи, 6% мали фінансові труднощі з оплатою навчання, а 3% зазнавали великого навчального навантаження у школах країни перебування.
Проблема мовного бар’єру, яка є найпоширенішою серед опитаних, дещо рідше трапляється в англомовних країнах, натомість більш поширена в Іспанії (58%) та Німеччині (51%). Ті, хто проживав у країні перебування з 2024 року, в середньому частіше стикалися з проблемою мовного бар’єру у сфері освіти, ніж ті, хто проживав у країнах перебування з 2022 та 2023 років. Зібрані дані також показують, що проблема мовного бар’єру спричиняла ще одну — потребу в додаткових заняттях або репетиторах, однак знайти їх у деяких країнах було нелегко.
Частіше, ніж інші опитані, з труднощами стикалися люди, які самостійно виховують дитину, доглядають за людиною з інвалідністю або мають тяжкі хвороби.
Згідно з опитуванням, батьки дітей, які одночасно відвідували і українську, і місцеву школи, ухвалювали таке рішення або через брак впевненості щодо майбутнього, або через бажання залишити дітей в українському просторі.
Щодо проблем у сфері професійно-технічної, вищої освіти та освіти дорослих — 42% опитаних зазначили, що не стикалися з такими типами освіти, у 15% не виникало проблем, а інші 43% повідомили про труднощі в цій сфері.
Перше місце серед наведених проблем посідає мовний бар’єр — 32%. Іншими актуальними проблемами були: труднощі з підтвердженням української освіти — 10%, фінансові труднощі щодо оплати навчання — 10%, фінансові труднощі через неможливість поєднувати навчання та роботу — 10%, проблеми з доступом до навчання за фахом, який подобається — 9%, проблеми у спілкуванні через національну ознаку — 2%.
Основними проблемами, які турбували громадян при можливому поверненні в Україну, були відсутність системного підходу до реінтеграції, адже багатьом дітям доведеться адаптуватися до нового середовища, а також асиміляція та втрата зв’язку з українською культурою. Українці звертали увагу й на відсутність процедур визнання атестатів, отриманих за кордоном.
Основними проблемами щодо доступу українських громадян до освіти за кордоном були:
Складна та тривала процедура визнання українських документів про освіту.
Нестача достовірної та актуальної інформації.
Недостатня кількість освітніх можливостей для українців.
Опираючись на проведене опитування, Офіс Омбудсмана України напрацював рекомендації органам державної влади в Україні щодо покращення становища українців за кордоном і створення умов для їхнього повернення. Зокрема, рекомендується:
Розробити інтеграційні й адаптаційні курси в українських школах.
Запровадити інформаційні кампанії для українців щодо використання атестатів, отриманих за кордоном.
Забезпечити проведення інформаційних кампаній для збереження зв’язків дітей з України, які перебувають за кордоном, з українським культурним та освітнім середовищем.
Ініціювати переговори з відповідними міністерствами освіти країн перебування громадян України щодо можливості спрощення та пришвидшення процедури визнання документів про освіту.