Ночви в українських родинах — символ захисту чи побутовий атрибут?

У мандрівці до сивої давнини згадаємо про старовинний предмет, який зустрічався у кожні родині — дерев'яні ночви. Здавна селяни використовували їх у господарстві: купали малих дітей, потім прали білизну, підсівали борошно або вимішували тісто, сікли овочі й зелень, віяли зерно та різноманітні крупи.

Предмет побутового вжитку

Українці здавна вірили в те, що ночви мають велику лікувальну та оздоровчу силу. Якщо дитина народжувалася слабкою її обов'язково купали у цілющих травах. Після цього, пусті ночви обов'язково перевертали, ненадовго накривали ними дитя і зверху розбивали нове горнятко. Люди вважали, що таким чином можна було «розбити будь-яке нещастя» і згодом мале дитя обов'язково зміцніє та видужає. Проте, купалися в ночвах не лише діти, а й дорослі. Доказом тому є величезні ночви, півтора метра довжиною та вісімдесят сантиметрів завширшки, які зберігали у коморах.

Весільні та святкові традиції

Також відомо, що перед весіллям в дерев'яних ночвах готували тісто для короваю. У просіяне борошно навіть наливали трішки горілки — аби коровай «веселим» був. Потім опару накривали чистим рушником та залишали «ходити». У випадку, якщо готували тісто виключно на весілля, а не з іншої нагоди, то ночви обов'язково ставили по центру кімнати або посеред двору. Після цього дві-три коровайниці їх тримали, а четверо вимішували борошно, вливаючи воду. Коли майбутній весільний хліб «підходив», його перекладали в діжку, і вже після починали прикрашати та випікати у печі.

Історична реконструкція, фото НМНАП у Facebook — коровайниці за працею«Ходить коровай» — світлина з офіційної сторінки НМНАП у Facebook

Ночви використовували в багатьох сферах життя, як з практичною, так і з розважальною метою. Так, наприклад, за давньою весільною традицією, у ночвах «возили» селом батьків молодят. Гучне дійство супроводжувалося співами, танцями та частуванням гостей. Присутність ночов у весільній обрядовості очевидна. Адже дослідники пов'язують їх «демонстрацію» з налагодженням сімейного побуту молодят та батьківської втіхи у майбутньому — символ народження дітей у новоствореній родині.

Обряд традиційного українського весілля — світлина зі сторінки Національного музею народної архітектури та побуту у соцмережі FacebookВнутрішнє убранство хати — світлина Національного музею народної архітектури та побуту

Зокрема, ночви ставали в пригоді і напередодні Великодня. До великого християнського свята ретельно готувалися всі члени родини. В разі, коли в господарстві кололи кабанчика, то все м'ясо та майбутні ковбаси складали знову ж таки у чисту дерев'яну посудину — ночви. Коли в сім'ї витесували нові човноподібні або прямокутні коритця, або ж купували їх на базарі, то старі ночви починали використовувати для напування худоби. Таким чином, термін їхньої побутової та господарської «експлуатації» був досить довгий.

Дерев'яні ночви — світлина з відкритих джерелНочви у побуті українських родин

Процес створення

Ночви або нецки виготовляли з суцільного шматка дерева. Як це робили? Перш за все обирали відповідну колоду: замірювали її довжину та починали розколювати навпіл. Вже потім з розколотої колоди видовбували середину та надавали їй відповідної форми. Зважаючи на майбутню сферу використання, українці завбачливо робили ночви різної довжини. Зустрічалися, як і великі, так і геть маленькі ночви, приблизно до 30 сантиметрів завдовжки.

Експозиція «Предмети стародавнього побутового вжитку і знаряддя праці» Світлина Тальнівської санаторної школи на Черкащині

Ритуальна атрибутика

Через те, що ночви або вагани були добре знані на українських землях, історики навіть зараз знаходять свідчення, що пов'язують їх з використанням у різних давніх звичаях. За дохристиянськими віруваннями ночви долучали до ритуального похорону Коструба — бога весни у слов'янській міфології. Його славили у весняних хороводах-іграх дівчата. Кострубом також вважали певний міфічний образ, який уособлював всю зелень та рослинність загалом. «Похорон» здійснювався виключно у період після Трійці і до Петрового дня.

У давнину цей сакральний обряд мав аграрний зміст: «похорон Коструба» вважався не скільки прощанням з весною, а скільки її наступним воскресінням, що символізувало майбутній врожай. Вважають, що слово «коструб» ще означає — нечепура або неохайний. Вищезгаданий обряд наші предки здійснювали так: зроблене з соломи чи трави опудало вкладали у ночви. Після цього всі присутні розігрували обрядову сцену похоронів, яка, як правило, закінчувалася веселощами та жартами. В основі обряду — уявлення про померлого, а потім воскреслого бога рослинності — втілення весни та плодючості. Пізніше аграрний зміст обряду забувся, перетворившись на забаву. Коструб став сприйматися як образ померлої, але колись дуже веселої людини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006

Історичний спадок

Безсумнівно, непримітні ночви — це, на перший погляд, прості вироби з дерева. Але погодьтесь — вони все ж були і лишаються корисними, практичними та неабиякими цікавими атрибутами у житті звичайних українців. Крізь віки до нас дійшли неймовірні свідчення про широке коло їхнього повсякденного та урочистого використання. Тому, певна річ, ми маємо обов'язково зберегти пам'ять про нашу культурно-побутову спадщину для майбутніх поколінь.

У матеріалі було використано інформацію з веб-ресурсів: Національний музей народної архітектури та побуту України, Електронний словник української мови, Етнографічний комплекс «Українське село». «Українське село»