Щороку 21 лютого увесь світ долучається до святкування Міжнародного дня рідної мови, або Міжнародного дня материнської мови (в англ. варіанті International Mother Language Day). На XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі, було оголошено про «підтримку мовного, культурного різноманіття та багатомовності».
Історія цієї дати має трагічний початок: 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників. Це були переважно студенти, які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні рідної — бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш (в 1971 році) цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Відомо, що саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
Для кожного з нас рідна мова є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд. Сьогодні, в часи кровопролитного протистояння українського народу з московитським окупантом, наші громадяни мають зрозуміти, що без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
На думку експертів, із шести тисяч мов, які нині існують, близько половини знаходиться під загрозою зникнення у найближчі роки. Тому ЮНЕСКО своїм рішенням прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги для людства. Свого часу українська поетеса Ліна Костенко влучно написала:
Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку 21 століття. І якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
Обов’язок кожної людини — вивчати, знати та неодмінно берегти рідну мову. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів. В історії української мови були доволі складні часи – її забороняли, викорінювали з побуту, культурного та політичного життя. Але, попри всі труднощі, нашому народу вдалося зберегти свою квітучу мову, якою нині розмовляють понад 45 мільйонів людей по всьому світу. Сьогодні варто згадати про деякі цікавинки, які характеризують українську, як самобутню та неповторну мову.
Українська мова має близько 256 тисяч слів. За своїм лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). Експерти, до речі, зазначають: якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з мокшанською тільки 11.
В різні історичні періоди нашу мову називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. На відміну від решти східнослов'янських мов, іменник в українській мові має 7 відмінків, один з яких — кличний.
У далекому 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
Наша мова багата на синоніми. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. Українська мова також має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».
В Україні налічується понад 130 національних меншин – носіїв 79 мов. Є також і мови, які перебувають на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.
У Міжнародний день рідної мови набуває особливого сенсу заклик: плекайте та любіть рідну мову! Українська мова – одне з найкращих надбань, яке залишили нам пращури. Сьогодні, в умовах спротиву українців повномасштабному російському вторгненню, за мову, за національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі, борються кращі сини та доньки країни. Не забуваймо, що мова є неймовірною рушійною силою, що об’єднує українців та весь цивілізований світ навколо майбутньої перемоги України над московитськими окупантами.
Користувач:
Бур'ян Олена Олександрівна
