Ліна Василівна по-особливому пише про любов. Всі її фрази надзвичайно живі й колоритні. Зазвичай ці слова душевні та зворушливі, але трапляються й ті, що сповнені гіркотою. Та саме завдяки цим знайомим кожному емоціям ми отримали добірку тонкої любовної лірики від найдивовижнішого світоча української літератури — Ліни Костенко.
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
Така любов буває раз в ніколи. — «Спини мене отямся і отям».
Любов відкрити важче, ніж Америку. — «Сумна Колумбіана».
Зіграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам. — «Ті журавлі, і їх прощальні сурми».
Всесвіт. Проблеми. Трагедій поденщина. А я закохалася. Сказано — женщина. — «Сонце моє, оченята карі»
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. — «Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати».
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила. — «І як тебе тебе забути?»
Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі. — Роман у віршах «Маруся Чурай».
Жінка — як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.
Нехай смакують почуття гурмани, а ти стихія — любиш, так люби! — «Такий чужий і раптом – неминучий!».
Кохання — це мука. Кохання — це хист. Кохання — це твій ненаписаний лист. — «Отримала я ненаписаний лист».
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. — «Очима ти сказав мені: люблю».
Я всіх люблю, аби не заважали.
А який ваш улюблений вираз про кохання від сучасниці української літератури Ліни Костенко?
Користувач:
Бур'ян Олена Олександрівна