Наші рехворматори в дискусіях часто використовують чарівну фразу для відсічі опонентам: «ви що проти НУШ і за радянську школу?».
Це гасло стало універсальним поясненням усіх проблем української освіти.
Якщо вчителі вимогливі, значить вони застрягли в «совку» і не вміють «надихати».
Якщо завдання на НМТ складні, значить освітяни досі намагаються відтворити «знаніївську» застарілу модель освіти, а в нас тепер компетентісний підхід і оцінювання за групами результатів.
Якщо…
Нинішня школа погана, бо вона пострадянська, а ми робимо по-сучасному «як у Хвінляндії». Хі-хі.
Справжня проблема української школи полягає не в тому, що вона пострадянська.
Проблема в тому, що вона вкрай непослідовна, надлишково керована та не має чіткого та адекватного реаліям механізму розвитку та мотивації всіх учасників освітнього процесу.
Чи є неефективною нинішня система шкільної освіти?
Звичайно, що так. Це демонструють результати НМТ та чесні дослідження, які показують серйозні проблеми в учнів з розумінням тексту, аналізом інформації та самостійним формуванням висновків.
Але джерело цих проблем не те, на яке вказують агенти змін.
Під прапором НУШ вони намагалися створити систему, засновану на модних словах про софт скіли (від англ. soft skills — «м'які» або гнучкі навички), забуваючи, що жодна освіта не можлива без надійного фундаменту.
А учням та їхнім батькам казали, що не базові знання, а комфорт («приємно ходити до школи»), критичне мислення та «креативність» є першочерговими «компетентностями».
Згодом виявилась проста істина: щоб про щось думати (особливо, якщо претендувати думати критично!), спочатку потрібно щось знати. Щоб аналізувати, потрібно володіти інструментами мислення. Креативність теж потрібно на чомусь вибудовувати.
Як з’ясувалось, не можливо створити ефективну систему шкільної освіти, переконуючи «здобувачів», що зусилля та систематична робота для цього не потрібні.
Круте піке якості освіти за останні 10 років це не проблема «пострадянської школи».
Це проблема нинішньої системи, яка водить нас манівцями (не плутати з МАНівцями!).
Нам потрібна справжня школа, яка працює.
Школа, якій повернуть роль закладу освіти і не змушуватимуть перетворюватись у розважально-харчувальне «хтознашо».
Освітній експерт:
Громовий Віктор
