Нові модні терміни проти освітньої реальності

...І в Україну принесли
Великих слів велику силу,
Та й більш нічого.

Тарас Шевченко,

«І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

(1845 рік)

Якщо ви неспроможні забезпечити реальний успіх, придумуйте нову термінологію.

Маскуйте проблеми за допомогою складних, вигадливих та розмитих термінів (на кшталт, фокус на наративах візії) та модних слів про «трансформацію» та «синергію».

Це допоможе вам виглядати інноваційно та солідно.

• • Наприклад, замість того, щоб визнати, що «у школі слабка матеріальна база» кажіть: наш заклад сповідує принципи мінімалістичного освітнього простору та екологічного використання наявних ресурсів.

• • Замість констатації «діти списали все з ChatGPT» гордо заявляйте: здобувачі освіти продемонстрували високий рівень цифрової компетентності та успішно інтегрували інструменти ШІ в освітній процес.

• • У відповідь на критику, що «підручники жахливі й містять купу помилок» треба казати: підручники мають високий рівень академічності та потребують деконструкції через критичне мислення.

• • Замість «учні нічого не зрозуміли» на такому псевдоінноваційному уроці задекларуйте наступне: ми впроваджуємо асинхронне самоспрямоване навчання та розвиваємо навички автономного пошуку інформації.

  Тобто треба підтримувати ілюзію, що на вищий рівень якості освіти можна вийти завдяки модним педтехнологіям, не вирішивши про фундаментальних інституційних проблем державного управління цією надзвичайно складною сферою.

Звісно, такі уявлення про прекрасне, інноваційне, модне щоразу потрапляють відфотошопленим обличчям у калюжу освітньої реальності, але то таке…

Кожен новий міністр-реформатор починає (і закінчує свою каденцію) зі зливи малозрозумілих широкому вчительському загалу термінів.

Кожен із міністрів, які приходили до керма після Табачника, мав свій унікальний «модний лексикон».

Наприклад, мова Лілі Гриневич була максимально насичена апелюванням до «прогресивних педагогічних теорій» та гучними термінами на кшталт, «зсув парадигми», «компетентнісний підхід», «індивідуальна освітня траєкторія», «стейкхолдери», «диджиталізація» тощо.

У словнику Сергія Шкарлета були такі терміни як «синергія влади та освіти», «синергія науки та бізнесу», «асинхронний/синхронний режим», «академічна доброчесність», «консолідація зусиль», «освіту 4.0» тощо.

Оксен Лісовий полюбляв розпатякувати про «фокусування на наративах візії», «екосистему освіти», «ментальний простір», «резильєнтність» тощо.

Замість реального полегшення роботи вчителя, кожне нове обличчя та кожна нова удавана «трансформація» освіти часто приносить лише свіжий глосарій, який потрібно терміново впроваджувати у звіти.

Зрештою це призвело до появи агентозмінської новомови в освіті, яка поєднує надмірне використання англіцизмів, розмитих модних термінів та експресивних слів для створення ефекту «прогресивності».

Усі чули наступні бюрократично-грантові штампи

• Адвокація наративів візії.

• Фасилітувати кейси.

• Транслювати інноваційні сенси.

• Масштабувати експертизу тощо.

Для емоційне підсилення вони використовують словник сучасної Елочки Грантоїдочки: бомбезно, атмосферно, мегакруто, інноваційно тощо

Чому так відбувається?

Три основні причини:

1. Імітація діяльності.

Створення нової термінології створює ілюзію глибоких європейських реформ перед донорами та суспільством.

1. Відірваність від реальності.

Реформи часто пишуть (точніше списують із західних і не тільки західних розробок) теоретики в кабінетах, які ніколи не вели уроки у звичайній сільській чи міській школі.

1. Удавана зміна векторів розвитку освіти.

Кожен новий міністр намагається назвати ті самі процеси в освіті новими словами, щоб залишити «свій слід» в історії реформування освіти.